Перемогу не очікують, а наздоганяють
Останні 8 років, у відносно мирній Україні, діяли звичайні ринкові умови роботи. І всі проблеми із логістикою проявлялись лише в часи збору врожаю і то лише на залізниці. Всі господарства переймались виключно здешевленням перевезень. Сьогодні, в умовах великої війни з росією, знайти хоча б один повний паливовіз вже стає проблемою. А для посівної потрібні ще добрива, ЗЗР та насіння. До купи перелічених проблем, додається ще одна — відсутність в аграріїв коштів.
Переважна більшість необхідного для посівної йшло в Україну із росії, білорусі та наших портів. Сьогодні ці напрямки закриті. Всі імпортні поставки переорієнтуються на наземну логістику через західні сусідні країни: Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова. Але пропускна здатність в цьому напрямку не є значною. До того ж, окрім імпорту, із країни потрібно вивозити зерно на продаж. І, знов таки, тільки цим маршрутом. До цього часу 90% вантажів з України йшли через морські порти. Не слід забувати, що на сьогодні в пріоритеті для проходу через кордон та залізничними шляхами надається військовому, гуманітарному вантажу та пасажирським перевезенням. Ситуація погіршується військовими діями, новими окупованими територіями та відсутністю персоналу, який забезпечував логістику – багато хто пішли в армію чи в територіальну оборону. Більш того, на окупованих територіях чи поруч з ними залишаються багато виробників насіння та добрив. Але всі негаразди, які український агросектор пройшов за останні десятилітті, начебто готували нас до великої війни.
Кометарі експертів за посиланням: agravery.com