За інформацією Reuters, кормова складова формує до 70% собівартості виробництва свинини, тому подорожчання сої — зокрема через торговельну напругу між США і Китаєм та ситуацію на Близькому Сході — змушує виробників шукати дешевші альтернативи. Одним із рішень стало використання ферментованих сумішей із локальної сировини (висівки, рослинні залишки, побічні продукти), у яких білки вже частково розщеплені й легше засвоюються тваринами.
Водночас на рівні держави цей процес має стратегічний характер. Китай імпортує близько 80% сої, і скорочення її використання розглядають як елемент продовольчої незалежності. Очікується, що частка ферментованих кормів у промисловому виробництві зросте з 8% нині до 15% до 2030 року, що дозволить скоротити імпорт сої більш ніж на 6%.
До трансформації залучені всі ланки ринку — від фермерів до великих агрохолдингів. Зокрема, один із найбільших виробників свинини Muyuan Foods уже знизив частку соєвого шроту в раціонах із 10% до 7,3%, використовуючи синтетичні амінокислоти. Паралельно розробляються альтернативні рецептури кормів і для інших видів тварин.
Попри активне впровадження нових технологій, експерти звертають увагу на низку викликів. Перехід на ферментовані корми потребує інвестицій і модернізації систем годівлі, а відсутність стандартизованих підходів може впливати на продуктивність і здоров’я тварин. Також відкритим залишається питання якості м’яса та його смакових характеристик.
Загалом Китай демонструє системний підхід до трансформації галузі, поєднуючи економічні стимули для виробників із довгостроковими цілями зменшення імпортозалежності та зміцнення продовольчої безпеки.