Зараження свиноматок вірусом епідемічної діареї свиней методом зворотного згодовування

Цілі контрольованого орального зараження вірусом ЕДС

Першочергові результати, яких можна досягти шляхом програми зворотного згодовування для зараження свиноматок вірусом ЕДС:

1. Формування імунітету у всіх свиноматок і свинок, щоб якнайшвидше скоротити період, коли гинуть найменші поросята.
2. Усі свиноматки і свинки на однаковій стадії розвитку імунітету та одночасно припинять виділяти вірус ЕДС у стаді.

Програма зворотного згодовування

Щоб максимально швидко сформувати імунітет проти ЕДС, обов’язково, щоб усі свиноматки та свинки були заражені і в такий спосіб виробили активний імунітет. Тому перші спалахи захворювання в «чистому» стаді контролюють шляхом швидкого та системного інфікування всього поголів’я фекаліями заражених поросят. Коли тварини перехворіли та сформували імунітет, вони передають його поросятам із молоком, яке містить імуноглобуліни IgA. В ідеалі, їх кількість у молоці свиноматки буде достатньою впродовж усієї лактації. Це відрізняє ЕДС від багатьох інших захворювань, коли імуноглобуліни IgA у молозиві забезпечують систематичний захист поросят.

Імунну відповідь свиноматки стимулюють зараженням, при цьому важлива доза вірусу ЕДС, яку вона отримує. Вірус ЕДС — патоген, який знаходиться у слизу (на поверхні кишечника), тому формувати міцний мукозний імунітет (захисні властивості слизових оболонок кишечника), тобто продукування достатньої кількості IgA імуноглобулінів, у дорослих свиней найефективніше, якщо «доставити» велику дозу вірулентного вірусу до ентероцитів (абсорбуючих клітин) тонкого кишечника оральним шляхом. Одна велика доза, яку тварина отримує орально, набагато ефективніше стимулює формування мукозного імунітету чи його доформування (якщо свиноматка вже має частковий імунітет), ніж багато малих доз.

Якщо пояснити просто, то заражаючи свиноматок методом зворотного згодовування, переслідуємо кілька цілей: потрапляння вірусу в кишечник → реплікація в кишечнику → клітини кишечника розпізнають вірус, стимулювання імунітету → міграція лімфоцитів та одночасне стимулювання лімфоцитів молочних залоз → збільшення рівня IgA імуноглобулінів у молоці → запобігання захворювання підсисних поросят.

Подальший захист підсисних поросят залежить від двох важливих факторів:

1. постійне потрапляння молока з IgA імуноглобулінами в їх кишечник;
2. відсутність інфікуючих доз ЕДС вірусу в їх оточенні.

Це означає, що:

По-перше, агалактія чи нездатність поросят ссати молоко зробить їх уразливими до вірусу ЕДС, який залишається в оточенні (навіть у незначній кількості), оскільки вони не отримують потрібну кількість IgA імуноглобулінів для боротьби з вірусом. Якщо хоча б одне чи кілька поросят заражаються, вірус реплікується і вони починають виділяти його у великих дозах, спричиняючи ендемію. Відтак, обов’язкове споживання молока всіма поросятами та раннє вибраковування уражених тварин — обов’язкові заходи.

По-друге, після того, як усе стадо контрольовано заразили вірусом ЕДС, патоген потрібно вивести з оточення свиней методами суворих санітарних заходів та менеджменту поросят (забезпечення молоком, вибраковування уражених). Фокус на чистоті та дезінфекції усієї ферми та особливо цеху опоросу дозволить позбутися вірусу.

Специфічні стратегії формування імунітету стада:

• Заразіть кожну свиноматку: достатня кількість вірусу ЕДС повинна потрапити в її кишечник, щоб реплікуватися та викликати сильну імунну відповідь. Для цього інокулят має містити високу концентрацію вірусу.
• Заразіть усіх продуктивних тварин одночасно (упродовж найкоротшого періоду): міцний імунітет найкраще формується у «чистих» тварин, у яких немає «імунної пам’яті».
• Впровадьте стратегію моніторингу імунної відповіді, присутності вірусу та асоційованих з ЕДС патологій після зараження стада.

Чому фекалії/кишечники поросят?

Доза вірусу ЕДС дуже важлива для стимулювання імунітету у дорослих свиней. Концентрація вірусу у фекаліях підсисних поросят набагато вища, ніж у шлунках мертвих поросят чи фекаліях свиноматок. Фактично, найвища концентрація вірусу у фекаліях 1—2-денних поросят упродовж 18 годин після прояву (клінічних ознак) захворювання. Чому?

• Поросята в перші дні після народження мають довші ворсинки в кишечнику з більшою кількістю зрілих ентероцитів, у яких вірус ЕДС реп лікується найкраще.
• Інфіковані ентероцити наповнюються вірусними часточками, поки не «вибухнуть», виділяючи їх у водянисті фекалії.
  • Живі поросята перших днів життя з діареєю виділятимуть найбільше вірусу перед загибеллю. Результати ПЛР (полімеразно-ланцюгової реакції) доводять, що концентрація вірусу у фекаліях таких поросят у 10 тис. разів вища, ніж у фекаліях свиноматки. Це означає що один грам фекалій поросят містить ту саму кількість вірусних частинок, що 10 кілограмів фекалій свиноматок.
  • Більшість вірусних ЕДС-частинок у тілі поросят перших днів життя виділяється із водянистими фекаліями впродовж 12–18 годин після того, як почалася діарея.
  • Вірусні частинки потрапляють у фекалії і виводяться з ними. Кишечники поросят перед загибеллю містять набагато менше вірусних частинок, ніж ті, у яких щойно проявилися ознаки захворювання.
• Підсисні поросята мають тяжку форму захворювання з кількох причин:
  • Чутливіші клітини: ворсинки у кишечнику поросят перших днів життя дуже довгі, з багатьма зрілими ентероцитами, які легко уражаються вірусом ЕДС.
  • Лікуються тяжче: час регенерації нових епітеліальних клітин (ентероцитів), які продукуються у криптах, довший у поросят упродовж перших днів життя, ніж у дорослих тварин.
  • Незрілий гомеостаз: товста кишка у поросят перших днів життя функціонально незріла і не може всмоктувати воду чи компенсувати дисбаланс електролітів та кислот.
  • Осмотичний тиск від неперетравленого молока: пошкодження епітелію погіршує активність ензимів і перетравність молока, що збільшує осмотичний тиск у кишечнику, «витягаючи» воду з тіла поросяти у кишечник і фекалії.

Завдання працівників ферми

Щоб швидко заразити стадо, необхідно:

• Ідентифікація: вносити у список кожну свиноматку, яка має ознаки хвороби (відмовляється від корму, блює, має діарею), водночас позначати саму тварину та зробити позначку в її картці.
• Матеріал: фекалії (кишечники) поросят перших днів життя, забрані упродовж 12–18 годин після клінічного прояву хвороби.
• Програма зараження: давати свиноматкам інокулят може команда навчених працівників упродовж робочого дня. Оскільки тривалість захворювання може бути короткою, тварин краще оглядати кілька разів на добу.
• Правила гігієни: чищення та дезінфекцію приміщень потрібно почати одразу після того, як усе стадо заражене, щоб підготувати одужання. Важливо пам’ятати, що висока концентрація вірусу в приміщенні може «перемогти» кількість IgA імуноглобулінів, яка передається поросятам із молоком. Тоді може початися новий спалах і захворювання набуде хронічної форми.