Попит на аграрні професії в Україні формують технології. Тон задають великі агрохолдинги - їх в Україні 50. Всі експортоорієнтовані. Їхнє головне завдання - вирощувати і виробляти якісний товар, який буде відповідати міжнародним стандартам. Тому фахівці радять враховувати це при виборі аграрної професії.
"Такі спеціальності, як технік-механік, технік-електрик, спеціаліст з газопостачання, спеціаліст з відведення і водозабезпечення вкрай затребувані в народному господарстві", - говорить директор аграрного коледжу Архип Войтенко.
Друга потреба аграрної сфери - економічна. Зараз економісти в сільському господарстві повинні бути орієнтовані на бізнес-стратегію. "Зараз в агробізнесі роль економіста не така, як при колгоспах. Зараз все орієнтовано на бізнес-стратегію. І не тільки з вирощуванням, виробництвом, але і з переробкою. І це цікаво не тільки сільській, але і міської молоді", - зазначає ректор аграрного університету Володимир Ладика.
Відбулися зміни і в навчанні таких класичних спеціальностей, як агрономія і ветеринарія. Виші підлаштовуються до нових вимог ринку. Сьогодні вже не потрібна така кількість вузькоспеціалізованих фахівців. Тому аграрії розширюють напрями підготовки. Так, наприклад, у підготовку агронома включають суміжні спеціалізації - ландшафтний дизайн, лісівництво, екологію.
Але навіть, незважаючи на спроби змін, аграрна освіта в Україні має свої недоліки: недостатня матеріально-технічна база, є проблема працевлаштування. Хоча, за даними профільного міністерства, працевлаштовуються близько 70% випускників. Але на практиці не всі їдуть на село. Більшість залишається в містах і влаштовуються не за фахом.
"Чого ж потрібно випускникам для того, щоб вони – таки поїхали працювати в село?". Саме таке питання задали соціологи молодим фахівцям. На першому місці у опитуваних була наявність гідного житла (окремої квартири або будинку), соціальної інфраструктури - доріг, школи, дитсадка, лікарні, культурних закладів. І вже на останньому місці - зарплата.
Але хто ж повинен створити ці умови для підготовлених кадрів? Думки експертів з цього приводу розходяться. Одні вважають, що умови повинні створювати великі агропідприємства, які працюють в регіоні. Інші вважають - держава.
"Бізнес, який займається аграрним виробництвом, повинен створювати соціальні умови для своїх працівників і, перш за все, для тих, хто приїжджає після навчання. Я б не сказав, що це такі великі кошти - це може бути 10-20 тис грн, причому це вже з певним устаткуванням, меблями", - говорить Василь Кремень, президент Національної академії наук України.
"Сьогодні сільське господарство треба розглядати як виробництво, а не як колгосп, який відповідав за дороги, дитячий садок, за школи. Тому ці умови зобов'язана створити держава. Раніше давали підйомні кредити - зараз же цього немає. Навіть того мінімуму", - вважає Тетяна Іщенко, директор Департаменту аграрної освіти, науки Міністерства аграрної політики України.
Сьогодні деякі аграрні виші намагаються співпрацювати з майбутніми роботодавцями своїх студентів. Щоб разом готувати фахівця "під себе". Але поки така практика проходить на одиничних підприємствах України.
У планах Міносвіти і МінАПК - впровадження більш поглибленого вивчення іноземних мов студентами та викладачами. Також у планах - налагодити контакти з іноземними коледжами та університетами, і встановити співробітництво з підприємствами. Саме навчання через практику дозволить аграріям підлаштуватися до економічних умов сьогодення.
За матеріалами Український Бізнес Ресурс