Данія розпочала реалізацію плану зі скорочення поширення РРСС п’ять років тому. На старті ситуація була значно складнішою: на початку 2022 року вільними від РРСС були лише 32% господарств зі свиноматками та 15% відгодівельних ферм.
До середини 2026 року частка господарств із негативним статусом зросла до 74,3%.
У Данії критерій «вільне від РРСС» є досить жорстким: у крові свиней не повинні виявляти антитіла ані до польового, ані до вакцинного вірусу. Відповідно, після отримання такого статусу господарство більше не застосовує модифіковані живі вакцини проти РРСС.
Це також означає, що ремонтні свинки, які надходять на ферму ззовні або вирощуються у самому господарстві, залишаються імунологічно наївними щодо вірусу РРСС.
Від 5800 виробничих майданчиків до 4258
Особливістю данського свинарства є широке застосування багатомайданчикової системи виробництва, коли свиноматок, поросят і свиней на відгодівлі утримують у різних місцях. Кожен такий майданчик має окремий реєстраційний номер.
На початку реалізації програми у Данії налічувалося близько 5800 таких виробничих майданчиків.
За словами національного координатора данського плану боротьби з РРСС, ветеринарного лікаря Бйорна Лорензена, до середини 2026 року їхня кількість скоротилася до 4258, із яких 3165 уже мають статус вільних від РРСС.
Найшвидше прогрес відбувався у перші роки реалізації програми. Тепер темпи сповільнилися, оскільки господарства, яким було простіше провести елімінацію вірусу, вже завершили цей процес. Водночас значна кількість ферм усе ще перебуває на різних етапах оздоровлення.
Як господарство отримує негативний статус
Станом на середину 2026 року близько 3% данських свиноферм мають статус «у процесі реструктуризації».
Цей етап триває щонайменше шість місяців. Господарство припиняє вакцинацію проти РРСС, після чого групу молодих ремонтних свинок, які раніше не контактували з вірусом, вводять у тісний контакт із дорослими свиноматками.
Через шість місяців процедуру повторюють.
Якщо після двох таких циклів контакту у молодих тварин не виявляють антитіл до вірусу, господарство може отримати статус РРСС-негативного.
У племінних господарствах контроль проводять кожні пів року. Для моніторингу використовують так званих сентинельних ремонтних свинок — тварин, за допомогою яких перевіряють, чи циркулює вірус у стаді.
Країну поділили на регіони для спільної боротьби
Одним із ключових елементів данської моделі став регіональний підхід.
На початку програми країну поділили на 58 регіонів. У міру збільшення кількості господарств, вільних від РРСС, кількість таких зон скоротилася до 21.
Логіка проста: виробники в одному регіоні мають максимально координувати дії. Якщо більшість господарств на певній території звільняється від вірусу, зменшується ймовірність повторного зараження від сусідньої ферми.
Важливу роль у цій системі відіграють регіональні координатори. Загалом у Данії їх дев’ять.
Один із них — Мадс Вайдтльов, який працює в аграрній консалтинговій компанії Fjordland на північному заході Данії та відповідає одразу за чотири регіони.
Координатор веде базу даних зі статусом здоров’я всіх свиноферм на своїй території. Інформація оновлюється кожні 24 години. Після отримання лабораторних результатів ветеринар передає їх регіональному координатору, який перевіряє правильність внесення даних.
Статус кожної ферми відкритий для інших виробників
Прозорість стала ще одним важливим елементом програми.
Кожні шість тижнів виробники отримують огляд ситуації з РРСС у своєму регіоні. При цьому в документі видно назву та статус кожного господарства.
Крім того, близько п’яти разів на рік координатори надсилають виробникам інформаційні бюлетені, де повідомляють про прогрес у боротьбі з вірусом та подальші кроки.
Регіональні координатори також проводять зустрічі з виробниками та ветеринарними лікарями, пояснюють принципи програми й мотивують господарства долучатися до неї.
Така відкритість створює і певний суспільний тиск. Коли більшість сусідніх господарств працює над елімінацією РРСС, окремим виробникам стає дедалі складніше залишатися поза програмою.
Переміщення свиней контролюють відповідно до статусу регіону
Ще один важливий інструмент — контроль транспортування тварин.
Свиней із регіонів, де зберігається відносно висока частка РРСС-позитивних господарств, не дозволяють перевозити до територій із низьким рівнем інфікування.
Найскладнішою наразі залишається ситуація у регіоні Саллінг на північному заході Данії, де 47% свиноферм залишаються РРСС-позитивними.
Протилежний приклад — острів Борнгольм, де щороку виробляють близько 500 тис. свиней.
З березня 2025 року острів повністю вільний від РРСС. При цьому живих свиней туди фактично не завозять: один із місцевих виробників забезпечує інших господарів ремонтними свиноматками F1, що дозволяє підтримувати закриту систему та знижувати ризик повторного занесення вірусу.
Визначення статусу РРСС стало обов’язковим
Участь виробників у програмі значною мірою добровільна, однак держава створила механізми, які стимулюють господарства визначати свій статус.
Данське управління ветеринарії та продовольства ухвалило нормативний акт, відповідно до якого визначення РРСС-статусу господарства є обов’язковим.
Попри це, статус приблизно 1,7% свиноферм усе ще залишається невідомим. У деяких випадках це можуть бути порожні господарства або виробники, які з певних причин не беруть участі у моніторингу крові.
Водночас у галузі очікують, що економічні стимули також поступово підштовхуватимуть таких виробників до участі. Зокрема, якщо переробні підприємства почнуть застосовувати нижчі закупівельні ціни для РРСС-позитивних свиней, залишатися поза програмою стане економічно невигідно.
Для кожної ферми — своя схема елімінації
Ще одна причина успіху Данії — відсутність універсального підходу до всіх господарств.
Програма передбачає індивідуальну стратегію елімінації РРСС залежно від структури виробництва та епізоотичної ситуації на конкретній фермі.
За допомогою вакцинації спочатку прагнуть досягти ситуації, коли свиноматки перестають виділяти вірус. Паралельно проводять санацію приміщень для поросят.
Залежно від ситуації може застосовуватися повна або часткова депопуляція з подальшим репопулюванням.
Данські ветеринари мають багаторічний досвід використання таких методів і проводять подібні процедури десятки разів на рік.
Чому данська модель працює
За п’ять років Данії вдалося суттєво скоротити поширення РРСС завдяки поєднанню кількох факторів: обов’язкового визначення статусу господарств, відкритості даних, регіональної координації, контролю переміщення тварин та індивідуальних програм оздоровлення.
Важливим є й усвідомлення самими виробниками економічних переваг високого статусу здоров’я стада.
Хоча найпростіший етап програми вже пройдений і подальший прогрес відбуватиметься повільніше, результат середини 2026 року — 74,3% РРСС-негативних господарств — демонструє, що системний регіональний підхід може суттєво змінити епізоотичну ситуацію навіть із такою складною для контролю хворобою.
PigUA.info за матеріалами foodagribusiness.world