Одним із таких питань є використання пайової землі не за цільовим призначенням.
Раніше ГОСТ 26 640–85 (СТ СЭВ 4472−84) «Земли. Термины и определения» від 1985 року*, що діяв до 2016 року, містив положення що дозволяло таке розорювання: «…У визначенні ріллі було таке речення «К пашне не относятся участки сенокосов и пастбищ, занятые посевами сельскохозяйственных культур не более 2−3 лет, распаханные с целью коренного улучшения, а также междурядья садов, используемые под посевы.»
Сьогодні цей ГОСТ скасований, але Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) він досі розглядається як діючі правила — тож на це можна посилатися.
Більш того, відповідальність за таке порушення вкрай малоймовірна та незначна.
Ст. 55 КУАП — як за відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою (якщо вони є затвердженими в установленому порядку) — штраф на керівника 15−30 н.м.д.гр. (255 — 510 грн.)
Інша можлива відповідальність — таке розорювання може бути використане як підстава для розірвання в судовому порядку договору оренди, якщо відповідно до умов договору обмежено використання ділянки виключно для сіножатей (а не як зазвичай — «для сільськогосподарської діяльності»).
Відшкодування шкоди згідно постанови КМУ № 963 від 25.07.2007 не буде — адже рілля та сіножаті є різними формами одного цільового призначення землі, і розорювання сіножаті не є використанням землі не за цільовим призначенням.
PigUA.info за матеріалами Юридично консультаційної служби ВАР спільно з Crowe A&A Ukraine, Crowe Erfolg Ukraine та Ольгою Богдановою (партнер Crowe Erfolg Ukraine)