— ТОВ «Еко Піглетс» не перший проєкт з Олександром Демченком. Що мотивувало зайнятися свинарським бізнесом?
— Співробітництво розпочали в 2015-му році. На той момент я працював у банківській сфері, а Олександр уже мав досвід роботи у свинарстві. Партнерство почали з проєктів розвитку альтернативної енергетики. Залучали інвестиції та побудували кілька сонячних електростанцій у Кіровоградській таьДніпропетровській областях. Тож, маючи вже сформовані відносини з інвесторами, запропонували їм бізнес-проєкт з реконструкції чи, інакше кажучи, «ревіталізації» свиноферми, якою раніше керував Олександр. Роботу над цим напрямом почали в травні 2020-го року, а в грудні 2021-го реалізували перші партії поголів'я.
— Чи розглядали 2021-ий рік, який видався кризовим для галузі, з точки зору ризиків для інвестування? Не пошкодували, що розпочали діяльність саме у такий час?
— Свинарство не надто відрізняється від інших бізнесів. Фактично, всі вони розвиваються за траєкторією синусоїди: є періоди піку та періоди, коли маржинальність знижується, досягаючи
майже нульових значень.
Перш ніж розпочинати справу, проаналізували стан і перспективи розвитку галузі до 2025-го року. Зрозуміли, що стартуватимемо у період, коли на ринку панівним був тренд «канібалізації"—припинення діяльності невеликих, немодернізованих підприємств.
Галузь переформовувалася. Виходити на цей ринок треба з достатнім резервом жинальність знижується, досягаючи фінансових, інтелектуальних й технологічних ресурсів. При цьому усвідомлювали, що реальний бізнес може відрізнятися від розробленого нами бізнес-плану й до цього теж треба бути готовими. Ми не були перевантажені кредитними ресурсами, мали комфортні інвестиційні умови, а отже, могли маневрувати. Є добре прислів'я: «поки товстий схудне, худий помре». У цій ситуації асоціювали себе з відомим персонажем Астрід Ліндґрен —"розумним, вродливим, у міру товстим чоловіком у розквіті сил". Наразі стратегію діяльності треба переглядати, зважаючи на новий вагомий чинник —воєнні дії та присутність агресора, з яким маємо понад 1500 км спільного кордону. Та навіть попри це вбачаємо перспективу в свинарстві.
— Чому вирішили розпочати виробництво свинини саме з технології закритого циклу, а не з відгодівлі, яка є значно простішою і не такою ємною з точки зору інвестицій?
— Як один із сценаріїв розвитку бізнесу розглядали запуск відгодівельника першою чергою. Це б дозволило формувати грошовий потік та акумулювати фінансові ресурси, необхідні для реконструкції інших виробничих майданчиків. Проте від цієї ідеї відмовилися, щоб не створювати
епізоотичні ризики, завозячи партії тварин з інших господарств. Адже ферма до моменту введення в експлуатацію не працювала понад п’ять років. Її можна було вважати чистою від ендемічних захворювань. Це дозволяє нам підтримувати високий статус здоров’я стада. Крім того, зважаючи на досвід Олександра, не можемо вважати себе новачками в цьому бізнесі. Розуміємо, що організація повного циклу вирощування свиней складніша, проте ця складність конвертується у вищу маржинальність. І що найголовніше, за такої моделі виробництва можемо безпосередньо впливати на виробничі результати на відміну від відгодівлі, де такі можливості обмежені.
— Данська генетика превалює навітчизняному ринку, хоча, як й інші, має свої переваги та недоліки. Що вас переконало обрати саме її?
— Першочергово ферму планували для вирощування свиней голландської генетики. Проте на завершальних етапах проєктування комплексу від цієї ідеї відмовилися. Виявилося, що дуже складно сформувати належні відносини з постачальником генетики з точки зору закупівлі тварин й технологічного супроводу, адже в Україні немає представництва та консультантів. Тож, обираючи генетику, розглядали кілька варіантів. Вибір зробили на користь данської оскільки, по-перше, подобається їхня модель виробництва. По-друге, хоча данська генетика, на відміну від інших, вимагає більшого обсягу капіталовкладень, кращої професійної підготовки персоналу, але її
потенціал також значно вище. І хоча зіштовхнулися з певними складнощами, насамперед пов’язаними з багатоплідністю свиноматок, задоволені результатами —наші очікування виправдалися.
Так, наприклад, попри те, що виробництво запустили нещодавно, вже досягаємо показника 17,7 живонароджених поросят на опорос.
При цьому не працюємо за принципом low-cost business model (бюджетне виробництво) —не застосовуємо дешеві ветпрепарати, кормові добавки тощо.
У першу чергу попрацюємо над операційною ефективністю, а не кількісним масштабуванням.
— З генетикою перейняли данський підхід до виробництва та організації праці? Працюєте з данським менеджментом?
— Зовнішніх спеціалістів з Данії поки не залучали, хоча це питання часу. Це наступний щабель розвитку підприємства.
Нам імпонує данський підхід —максимальна автоматизація та мінімальне втручання людей. У тамтешніх виробників добре налагоджений операційний менеджмент—жодних «зайвих рухів», лише ті, що направлені на отримання прибутку й підвищення ефективності виробничих процесів.
Водночас, і «ціна» виробничої помилки для них не так відчутна. У Данії галузь достатньо захищена з боку держави, як розділяє велику кількість ризиків бізнесу за рахунок дотації, спеціальних програм фінансування тощо. Крім того, там розвинений зовнішній консалтинг (ветеринарний, технічний), що теж спрощує кадрове забезпечення для фермерів.
На останнє не скаржимося, адже вдалося сформувати команду з досвідчених фахівців, готових працювати та розвиватися.
— Денисе, ви зазначили, що не економите на забезпеченні виробництва. Інвестуючи в обладнання, на що звертали увагу?
— Керувалися принципом здорового глузду. Наприклад, проєктуючи та обладнуючи корпуси, нічого не робили «з запасом». На нашому ринку це поширена практика. Наприклад, переплатити за обладнання для комбікормового заводу більшої потужності, бо, мовляв колись доростимо кількість поголів'я.
У виборі технології не були догматичними. Приміром, на різних ділянках виробництва застосовуємо різні системи охолодження: і плакучі панелі (у маточнику), і системи туманування (у цехах дорощування та відгодівлі). Відповідно, в разі масштабування маємо більше вихідних даних й можемо свідомо прийняти рішення, яку технологію ефективніше застосовувати.
— Один із сучасних трендів—стале виробництво. Як з цієї точки зору вирішуєте питання утилізації гною та використання паливних ресурсів?
— Наразі маємо домовленості з кількома сільськогосподарськими підприємствами (у радіусі 10−15 км від нас) про внесення гною на їхні поля. Узгоджуємо питання фінансування техніки та інші технологічні аспекти. Від такої співпраці вигоди матимуть усі. Зокрема наші партнери зможуть зменшити частку мінеральних (насамперед аміачних) добрив, а отже, знизити витрати. До того ж зауважу, що використання сільськогосподарськими підприємствами гною замість мінеральних добрив, власне, є першими кроками до їх переходу до органічного виробництва.
При цьому ми, як основні споживачі їхньої продукції, отримуємо в якості кормової сировини екологічнішу сировину.
Крім того, у виборі ділянок для подальшого розширення бізнесу пріоритетним завданням буде узгодження питання утилізації гною.
Щодо енергоресурсів, у господарстві застосовуємо альтернативні джерела. На адміністративному корпусі ТОВ «Еко Піглетс» встановлено сонячні панелі ексклюзивної американської технології загальною потужністю 60 кВт.
Поки забезпечуємо 35−40% від потреби. Плануємо встановити панелі на виробничому майданчику, щоб генерувати до 100−150 кВт енергії. Тоді покриватимемо близько 60−70% потреб.
Це проєкт виправданий, адже динаміка росту цін на енергоносії постійна.
Строк окупності панелей з поточною ціною на електроенергію сягає 3−4 роки при тому, що термін експлуатації 20 років. У питанні енергоефективності йдемо в ногу з часом —орієнтуємося на тренд
просьюмеризму: виробляємо і самі ж споживаємо енергію.
— Як підприємство функціонує з початку повномасштабної війни в Україні? Як ці події позначилися на вашому виробництві?
— Насамперед виникли складнощі з доставкою кормових добавок через мобілізацію працівників і транспорту наших партнерів. Тож вимушені були тимчасово шукати інших постачальників цих продуктів.
Інший виклик —спад ціни та попиту на живець в перші тижні війни, при тому що ціни на корми трималися на довоєнному рівні. Через це навіть почали переговори з фінансовими партнерами
щодо перегляду графіків погашення чи зміни відсоткових ставок. Хоча до цього не дійшло, як і до скорочення виробничої потужності. Посприяло те, що ми не дуже велике підприємство —600 свиноматок —і за рахунок цього «маневреніші», ніж великі комплекси. Оскільки наше виробництво лише налагоджувалося, мали резервні площі для утримання тварин і могли керувати обсягами реалізації. Загалом, вистачило ресурсів, щоб без коригування виробничих і технологіч них процесів пережити цей складний період.
Варто підкреслити, що з початку війни докладаємо максимум зусиль на, так званому, «економічному фронті» задля наближення нашої перемоги. Зокрема, приймаємо активну участь в організації місцевої територіальної оборони, регулярно надаємо гуманітарну допомогу закладам охорони здоров’я, ЗСУ та ОТГ, в якому розташоване виробництво, підтримуємо мобілізованих співробітників та їхні сім'ї.
Більше того, на фоні скорочень та зменшення активності бізнесу навпаки підвищуємо фонд оплати праці задля підтримки нашої команди.
— Зважаючи на всі зовнішні обставини, що виникають впродовж останнього року, чи будуєте плани на майбутнє?
Незважаючи на кризу в галузі попереднього року та війну в Україні, будемо розбудовувати та розвивати бізнес. Нині шукаємо майданчик на 1500 свиноматок закритого циклу. Переробку поки не розглядаємо, адже це окремий бізнес. Так само й вирощування зернових у планах немає: не бачу різниці, купувати кормову сировину в себе чи ззовні. Зосередимося на масштабуванні свинарського напряму. Віримо, що галузь стане експортоорієнтованою, а ті, хто мають бажання й навички працювати, зможуть досягти бажаних результатів.
Це не буде «легка прогулянка». Свинарський бізнес —складна, але цікава операційна діяльність, в якій для досягнення результатів є багато стратегій. Причому жодна з них не може бути єдиною можливою чи єдиною правильною. Така варіативність приваблює!
PigUA.info за матеріалами журналу «Прибуткове Свинарство: воєнний дайджест» № 69 (червень 2022)