— СТОВ «Промінь» на ринку майже двадцять років. З чого все починалося? Які напрями діяльності розвиваєте?
— Підприємство у 2004-му році заснував Остапенко Олександр Миколайович на базі збанкрутілого радгоспу «Комсомолець». Хоча у радянські часи це був відомий племінний завод свиней породи Велика біла, на момент його при- дбання всі потужності було занедбано та розкрадено. Залишилося не більше ста свиноматок і п’ятдесяти корів, яких утримували у невідповідних умовах без належної годівлі.
Нову історію розпочали з реконс- трукції та переобладнання виробничих корпусів. Встановили автоматизовані системи вентиляції та контролю мікроклімату, підігрів для поросят у маточнику, автоматичні системи роздачі кормів та інше обладнання як вітчизняного, так й іноземного виробництва. Та найголовніше, що у 2014-му році запустили власний комбікормовий завод потужністю 200 т/доба, оснащений двоконтурним змішувачем і гранулятором (3 т/год.), олійним пресом, автоматизованим дозуванням макро- і мікроелементів, а також лабораторією для аналізу якості кормів. На перших порах працювали з тваринами, «успадкованими» з радгоспу, але поступово оновлювали племінне стадо. У 2019-му році змінили генетику і сьогодні працюємо з тваринами РІС та Genesus, якістю яких задоволені. Наразі утримуємо майже 800 свиноматок і понад 6000 свиней на відгодівлі. Маємо власне кормовиробництво та достатній для забезпечення себе кормовою сировиною земельний банк. І хоча частка свинарства у структурі підприємства трохи перевищує 10% — основний напрям діяльності молочне скотарство — маємо плани надалі розвивати цей бізнес.
— Які з впроваджених техноло- гічних рішень найбільше впливають на ефективність виробництва?
— Свинарський бізнес не може бути повноцінним, якщо підприємство не має власного комбікормового заводу з сучасною лабораторією, яка дозволяє швидко та ретельно контролювати якість кормової сировини і готових кормів. Останні займають основну частку у структурі витрат, тому чим вони якісніші і збалансованіші, тим ефективніше виробництво. Ми, наприклад, щодня виготовляємо до 100 т комбікормів за 15–20-ма рецептурами із заданими показниками поживності. Якість контролюємо кожних 5–10 т. Це дозволяє мак- симально покращувати раціони з точки зору нутрітивного складу та вартості.
Важливий нюанс, щоб комбікормовий завод був оснащений системою ав- томатизованого точного дозування, що дає змогу приготувати рецептуру будьякої складності, самостійно додаючи амінокислоти, мінеральні речовини і вітаміни у потрібній кількості. Відповідно, не потрібно витрачатися на придбання готових білкових мінерально-вітамінних добавок — купуємо лише 0,5–2%-вий премікс.
До того ж раціони для свиней допомагають складати наші партнери. Вся інформація зберігається у хмарному програмному забезпеченні. Так є можливість контролювати раціони з точки зору складу, поживності та впливу на виробничі показники, а в разі потреби — оперативно їх змінювати.
Безперечно, важливо, що свині їдять, але не менше значимо забезпечити належні умови їх утримання. Тому варто встановити систему контролю мікроклімату та нове обладнання приміщень. Це дорого, але економічно виправдано з огляду на вищу ефективність виробництва. Взяти до прикладу наше підприємство. До 2015-го року, утримуючи свиней на відгодівлі на глибокій підстилці коефіцієнт конверсії корму сягав 4, а нині він — не більше 2,6. При цьому інтенсивність використання площі перевищувала 2 м2/гол., тоді як зараз — до 0,8 м2/гол. Усе це оптимізує трудозатрати, полегшує працю операторів і покращує менеджмент. Хоча всі технології ефективні настільки, наскільки добре ти ними управляєш. Тому також розуміємо, технології — добре, а кваліфікова- на мотивована команда — той базис, без якого бізнес не побудуєш.
— Говорячи про систему управління, як у СТОВ «Промінь» налагоджена її структура? Які заходи контролю та мотивації персоналу впроваджуєте?
— Успішність виробництва визначається тим, на скільки добре персонал управляє обладнанням, стадом, і найголовніше — часом. Саме час є основним ресурсом, тому сфокусовані на його ме- неджменті. Для цього маємо оптимізовану струк- туру управління та застосовуємо фінансову мотивацію.
Система управління сформована за принципом трьох блоків (відтворення, опорос, дорощування– відгодівля), кожний з яких очолює технолог, під- звітний керівнику свиноферми. Суть такого розді- лення полягає у тому, що кожен менеджер у межах свого підрозділу відповідає за всі аспекти діяльності: обладнання, персонал, поголів’я. Нарахування зарплати також цілковито покладене на менеджерів блоків, адже вони ставлять завдання і контро- люють роботу своїх операторів. Це суттєвий важіль управління.
Розмір заробітної плати залежить від рівня досягнення конкретних виробничих показників. Наприклад, у блоці відтворення він визначається відсотком заплідненості та кількістю живонароджених поросят на опорос. Щодо блоку опоросу, оплата праці «прив’язана» до середньодобового приросту гнізда упродовж підсисного періоду. Таким чином, працівники завжди зацікавлені отримати якомога більше поросят із вищим темпом росту. На дорощуванні–відгодівлі простіше — заробітна плата розраховується залежно від середньодобових приростів свиней. Загалом все зрозуміло та прозоро.
— Як війна позначилася на діяльності підприємства? З якими викликами вдалося справитися, а з якими досі боретеся?
— Значних перебоїв у діяльності підприємства з початку війни не виникало. Оскільки працюємо за сталими схемами ветеринарних обробок, постійно плануємо закупівлю препаратів із резервом на один-два місяці. Також за рахунок власного автомобільного парку маємо добрі логістичні можливості — здатні дістатися до постачальника в будь-яку точку країни й забрати потрібний нам товар.
Зіштовхнулися зі складнощами зі збуту продукції — у перші тижні війни продажі «стали на паузу». Нам пощастило, адже на той момент потужнос- ті комплексу дозволити додаткові два–три тижні утримувати свиней, допоки м’ясокомбінати не від- новили свою роботу.
Один із останніх, але дуже критичних для галузі викликів — аварійні відключення електро- енергії. Проте нас це оминуло, бо ще у мирний час закупили генератори. Тому оперативно перелаш- тувалися на джерела резервного живлення. Так, СТОВ «Промінь» забезпечене чотирьома дизельни- ми генераторами середньою потужністю 400 кВт кожен. Два з них підтримують роботу свиноферми. Звичайно, вартість генерованої електрики удвічі дорожче, проте заощаджувати на ній не варіант. Адже у професійних свинокомплексах, де все автоматизовано, без електрики дуже складно — вентиляція не працює, підвищується загазованість, змінюється температура, зростає ризик захворюваності тварин. Відповідно, втрати можуть значно перевищувати вартість пального для генераторів.
Однак, всі ці перешкоди не єдине, що вплинуло на виробників. Насамперед через війну змінюються плани діяльності — змушені відтермінувати проєкти розширення. До того ж погіршення бізнес- та інвестиційного клімату, призупинення підтримки для підприємств, мобілізація працівників, ризики, пов’язані з тим, що підприємство розташоване у регіоні, наближеному до зони бойових, — це теж питання, які визначають майбутнє галузі.
— Відтермінування планів розширення, зрештою це не припинення. Що продовжуєте робити навіть в умовах війни?
— Розвиваємося постійно. У серпні минуло- го року ввели в експлуатацію новий відгодівельний корпус на 2000 голів. Наразі закінчуємо ще один такої ж потужності, який плануємо запустити у квітні. Таким чином можливості відгодівлі збільшимо до 8000 свиней.
Також плануємо будівництво ферми закрито- го циклу на 2500 свиноматок. Розробили проєкт і працюємо над дозвільною документацією, визначаємося з постачальниками обладнання. Однак, залежно від ситуації, фактичні роботи можуть розпо- чатися не раніше ніж через кілька років.
Серед довгострокових перспектив — плануємо інвестувати у будівництво біогазової установки. За попередніми розрахунками, можемо забезпечити виробництво на 2 МВт/год. електроенергії, що аб- солютно покриє потреби наших ферм і ще й залишиться для реалізації. До війни будівельні роботи планували розпочати у 2024-му році, фінансуючи за рахунок коштів (до 80 млн грн), які б отрима- ли як відшкодування за будівництво нової молочної ферми. Проте допоки програми державної підтримки тваринництва «на паузі», їх відклали. Та від задуму не відмовляємося, адже проблема утилізації гною й надалі буде актуальною з огляду на потужності нашої ферми.
— Яким бачите розвиток галузі у 2023-му? Що прогнозуєте?
— Сподіваємося, що ситуація буде стабільною. З іншого боку, враховуючи все більшу інтег- рацію в ЄС, маємо вирішити питання конкурен- тоздатності порівняно з тамтешніми виробниками, продукція яких заходить на наш ринок. Тому завдання вітчизняних виробників — працювати максимально ефективно, раціонально використовуючи всі ресурси, а не скаржитися чи шукати причини невдач. Лише так галузь буде успішною: зможемо не тільки не втрачати внутрішній ринок, а й завойовувати інші. І, звичайно, дуже багато залежить від регуляторної політики держави. Якщо буде сприяння і відстоювання інтересів вітчизня- них виробників, вести бізнес буде значно простіше. Мрію про те, щоб працювали не в супереч, а завдяки!
PigUA.info за матеріалами журналу «Прибуткове свинарство: воєнний дайджест» №73