Неплідність — тимчасова або незворотна втрата відтворювальної функції у свиноматок. Розрізняють такі форми неплідності: вроджена, стареча, аліментарна, симптоматична, експлуатаційна, кліматична та штучна.
Вроджена неплідність
Найпоширеніші причини вродженої неплідності у свиноматок — інфантилізм та гермафродитизм.
Інфантилізм — недорозвиненість статевих органів, яку може спричинити неправильний підбір батьківських та материнських ліній (інбридинг) для відтворення. Інколи може розвиватися через порушення технології вирощування ремонтних свинок.
Гермафродитизм — поєднання в одній особині ознак обох статей. Найчастіше спостерігають істинний гермафродитизм: одночасна наявність у тварини яєчників і сім’яників, або однієї складної статевої залози, частина якої має будову яєчника, а інша — сім’яника. При цьому здатність до запліднювання мають обидві статеві клітини (функціональний), або одна із них (афункціональний гермафродитизм).
Стареча неплідність
Розвивається внаслідок атрофії статевих органів, яку спричиняє закінчення репродуктивного циклу тварин (клімакс). У свиноматок клімактеричні зміни починаються приблизно після восьмого опоросу. Цей період, як правило, пов’язаний з погіршенням запліднюваності, збільшенням ембріональної смертності (>10%), відсотку прохолостів (>20%), кількості мертвородів (>5%) і випадків гіпотрофії новонароджених поросят, а також погіршенням багатоплідності (< 8 поросят на опорос).
Аліментарна неплідність
Повноцінна годівля — основа ефективного відтворення. Треба чітко контролювати збалансованість раціонів, особливо в період перед запліднюванням, упродовж поросності й лактації, запобігаючи як схудненню, так і ожирінню свиноматок.
Складаючи раціон свиноматок перед запліднюванням, треба враховувати, що життєздатність яйцеклітин і ембріонів значною мірою залежить від повноцінної годівлі та стану організму свиноматок після відлучення. Адже під час овуляції дозріває більше яйцеклітин, ніж народжується поросят. Так, у молодих свиноматок у середньому 15,7 (від 9 до 22), а у дорослих — 20 (від 12 до 25) яйцеклітин. Однак уже через 48 год після овуляції значна їх частина гине: 6–7% через брак енергії. На пізніших термінах (розвиток плодів) рівень ембріональної смертності із цієї ж причини може сягати 15–30%. Порушення внутрішньоутробного розвитку загалом спричиняють загибель близько 40% плодів від потенційної їх кількості.
Брак енергії (через годівлю незбалансованими раціонами перед запліднюванням і впродовж поросності) може стати причиною ще однієї проблеми — затримки розвитку ембріонів. Як наслідок, свиноматка народжує поросят-гіпотрофіків. Це фізіологічно недорозвинені тварини, які мало важать. Їх голова часто непропорційно розвинута, порівняно з тулубом. Внутрішні органи (серце, печінка, селезінка, шлунок) також завеликі для розміру тіла. У таких поросят відсутня чи погано розвинена підшкірна жирова клітковина.
З другого боку, перегодовувати свиноматок також не слід, адже і в худих, і в жирних тварин під час овуляції виділяється мало яйцеклітин, порівняно з біологічним потенціалом. При цьому більшість із них містить недостатньо речовин, необхідних для успішного запліднювання, дроблення зиготи, імпалантації ембріонів, фізіологічного перебігу поросності.
Симптоматича неплідність
Серед усіх форм неплідності симптоматична найпоширеніша. Її спричиняють не лише патології статевих органів, але й інших систем організму (дихальної, травної та ін.), а також інфекційні й інвазійні хвороби. Серед патологій репродуктивного тракту найчастіше зустрічають хвороби яєчників (можна діагностувати лише фолікулярну кісту) та матки.
Інколи фолікулярні кісти можна переплутати з поросністю (особливо коли свиноматкам масово роблять УЗД-діагностику поросності). Основна клінічна ознака: тварини з цією проблемою приходять в охоту через кожні 10–12 діб. Тому точна діагностика допоможе вчасно «відсіювати» холостих свиноматок. Найпоширеніші патології матки — метрит і переродження (індурація).
Останню патологію легко діагностувати завдяки УЗД: візуалізуються тяжі світло-сірого чи білого кольору, різної форми, розміру та конфігурації. Таких свиноматок вибраковують.
Експлуатаційна патологія
Розвивається внаслідок запліднювання фізіологічно незрілих ремонтних свинок, подовженого лактаційного періоду чи в результаті застосування різних горомнальних препаратів, з метою покращити показник запліднюваності та багатоплідність у свиноматок. Відомо, що внаслідок високого рівня пролактину гальмується фолікулогенез (рисунок 1).
Кліматична неплідність
На організм свиноматок істотно впливають: температура, освітлення, вологість, концентрація шкідливих газів у повітрі, швидкість його руху тощо. Через фізіологічні особливості (у свиней відсутні потові і сальні залози у шкірі) теплорегуляція — відношення між утворенням тепла в організмі та його віддачею в навколишнє середовище — ускладнена. Так, підвищення температури в цеху запліднювання (більше 22 °С) негативно впливає на функціональну діяльність репродуктивної системи свиноматок: гальмується фолікулогенез, порушуються статеві цикли (наприклад, так звана «тиха охота», коли відсутня загальна реакція стадії збудження). Як результат, зменшується кількість фолікулів, які овулювали. Тоді в господарстві погіршується відсоток запліднюваності та багатопліддя свиноматок, порушується транспорт сперми у її статевих органах, подовжується час капацитації сперміїв (здатність проникати в яйцеклітину крізь її оболонки), збільшується відсоток прохолостів, ембріональної смертності та абортів.
Висока температура в цеху опоросу спричиняє біологічну депресію свиноматок, виснаження, слабку родову діяльність, зменшення інтенсивності переймів і потуг. Як наслідок, опорос триває довше (більше 6–12 годин), паузи між виведенням поросят збільшуються (>20 хв.), відсоток мертвородів зростає на 10–15%.
Через температурний стрес також розвиваються патології післяродового періоду: випадання матки, субінволюція матки та синдром ММА (метрит-мастит-агалактія).
Штучно набута та штучно спрямована неплідність
Унаслідок порушення технології запліднювання, може розвиватися штучно набута, а через навмисне припинення відтворювальної функції — штучно спрямована неплідність.
Типові помилки, які спричиняють штучно набуту неплідність:
- використання неякісної сперми (рухливість сперміїв менше 7 балів і концентрація у спермодозі менше 3 млрд);
- запліднювання не в стадії збудження (50–60% помилок);
- запліднювання уже поросних свиноматок (зазвичай, якщо в господарстві не використовують УЗД для ранньої діагностики поросності);
- одноразове (а не дворазове) запліднювання свиноматок (ігнорування «золотого правила
- штучного запліднювання «ранок—вечір—ранок»);
- виявлення збудження та запліднювання, не використовуючи кнура-пробника;
- порушення правил асептики під час введення сперми;
- багаторазове використання одноразових інструментів.
Часто причиною неплідності є інфекційні хвороби — близько 30% усіх випадків.