Чимало американців зайняті в сільському господарстві, зокрема у штаті Айова на фермах працює понад 20 тис. осіб. Але розмір заробітної плати та бонусів, які вони отримують, різниться. Щоб дізнатися причину, Ag Decision Maker (інтернет-ресурс з питань економіки й бізнесу в сільському господарстві) провів опитування. Для нього обрали 251-го респондента з середнім стажем роботи в сільському господарстві 12,4 роки (7,2 з них на нинішній фермі). Серед опитаних були жінки (6%) та особи, народжені не в США (16%).
Оплата праці
Згідно з результатами опитування, заробітна плата складає лише 85% від усіх виплат, решта — бонуси та не грошові виплати.
Заробітна плата
Нараховується погодинно або як фіксована сума на тиждень (місяць чи рік). 71% опитаних працівників отримували погодинну оплату. Хоча її середній розмір на рік (так само як бонуси та розмір негрошових виплат) менший, ніж фіксована ставка. При цьому працівники, які отримують виплати фіксованими частинами, як доводить дослідження, мають більший стаж роботи і довше «затримуються» на одній фермі.
Тривалість роботи
Згідно з результатами опитування, у середньому на рік працівники з фіксованою ставкою відпрацювали 2602 год. або ж 50 год./тиждень. Однак, враховуючи сезонність сільськогосподарської праці, кількість робочих годин коливалася у межах 43–58 год./тиждень. Тільки 14% роботодавців підвищували погодинну плату, коли тривалість робочого дня зменшувалася. Понаднормові оплачували, коли відпрацьований час перевищував 40 год./тиждень. Розмір доплат сягав 50% від середньої погодинної заробітної плати.
Розмір плати на годину
За результатами 2011-го, за годину роботи в середньому сплачували 12,96 дол. США**. Однак, якщо враховувати негрошові виплати та бонуси, то працівники отримували 15,05 дол. США/год. Загальна сума виплат коливалася в межах 7–20 дол. США/година.
Робочі дні
Тривалість робочого тижня опитаних працівників теж варіювала. Майже третина співробітників працювали п’ять днів на тиждень, 17% — 5–6 днів, а 43% — понад 6 днів. Відтак відрізнялася і кількість вихідних. Неробочі дні включали відпустку (у середньому 8 днів/рік), святкові дні (3,4 дні/рік), лікарняні (5,3 дні/рік), відпустку за власний рахунок (1,8 день/рік) і загалом налічували 18,5 дні.
Негрошові виплати
Більшість (88%) опитаних працівників отримували негрошові виплати, що не є об’єктом оподаткування. Їх середній розмір — 11% від загальної суми виплат.
Третина всіх працівників була застрахована. Як правило, страхування включало витрати на здоров’я, життя й на випадок інвалідності.
22% опитаних могли проживати на фермі (в рахунок оплати праці). Оскільки більшість роботодавців вважають, що краще забезпечувати житлом працівників ферми, аніж здавати його в оренду третім особам. Крім того, керівництво гарантувало оплату комунальних послуг для 16% працівників.
Майже на половині ферм було організоване безкоштовне чотириразове харчування для персоналу.
16% працівників могли використовувати службовий транспорт для особистих цілей. Багато співробітників ферм отримували продукцію власного виробництва (свинину) для споживання. Також власники ферм забезпечували працівників одягом та всім необхідним для роботи.
Шоста частина співробітників проходила постійне навчання за рахунок роботодавця. Як правило, у формі робочих нарад, семінарів або курсів професійної підготовки в місцевих коледжах. Це дозволяло покращувати професійні навики, а також підвищувати самооцінку та впевненість у собі.
Дехто «винагороджував» співробітників, надаючи їм можливість відпочинку, — вихідні на курорті або квитки на розважальні заходи. Оскільки працівники часто не готові витрачати власні кошти для цих цілей, вони (особливо їхні сім’ї) високо оцінили такі «подарунки».
Інколи з працівниками (4%) могли розраховувалися натурою, наприклад сільськогосподарською продукцією (найчастіше зерном).
Останнім часом роботодавці почали відраховувати кошти для пенсійного забезпечення своїх працівників. Зокрема 17% осіб, які брали участь в опитуванні, підтвердили цей факт.
Бонуси
Щоб мотивувати працівників, більшість роботодавців «прив’язують» фінансову винагороду до високих виробничих показників. Так, майже 65% опитаних отримували бонуси за продуктивність роботи. Розмір бонусів також міг залежати від загальної ефективності виробництва, стажу роботи тощо.
