ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка»
Чернігівська обл., Бахмацький район, село Григорівка
Земельний банк — 3400 га.
Господарство розвиває молочний (1000 голів дійного стада, входить у п’ятірку найкращих господарств України) та свинарський напрями - сучасний свинокомплекс на 1250 голів свиноматок.
У 2021-му до структури підприємства увійшло СТОВ «Україна» (Чернігівська обл., Бахмацький район, с. Голінка) — новозбудована ферма на 500 свиноматок, на базі якої почнуть розвивати племінну справу — реалізовувати генетику компанії PIC.
Основні виробничі показники (станом на 20.12.21)
— Які знання, досвід і поштовх знадобилися, щоб успішно розвивати аграрне підприємство?
Коли твоє дитинство проходить у селі, робота в аграрному секторі виглядає природною. Я народився, вчився і живу в Чернігівській області. Мама працювала головним касиром на залізничній станції. Батько обіймав посаду директора Дмитрівського сушильного заводу. Я мав бажання бути близьким до його справи. Тому, здобувши освіту інженера-механіка сільського господарства у Ніжинського аграрному коледжі, першу роботу отримав на тому ж заводі, де впродовж року працював за спеціальністю. У другій половині 90-х батька не стало, завод зупинився. Мене запросили на роботу директором Мало-Дівицького хлібзаводу, де взявся налагоджувати виробництво. Насамперед почав співпрацю з «Укрнафтою», перевів завод на рідке опалення, щоб постійно тримати стабільну температуру. Встановив сушки, фасувальні машини, зайнявся виготовленням макаронних виробів, налагодив систему виїзної торгівлі, оскільки мережі тоді не розраховувалися. Досягли дуже добрих результатів, однак райспоживспілка розвалилася, почалася приватизація. Наступні кілька років пропрацював заступником директора Агрофірми «Зоря», що у Талалаївському районі Чернігівської області. Займався договорами, розвивав систему постачання та збуту продукції. Підприємство почало набирати обертів, тоді прийшло розуміння, що треба розвивати власну справу. Зупинився на бізнесі, пов’язаному з нафтопродуктами, з яким уже був знайомий. Починав з орендованих бензовоза та нафтобази. 5-го березня наступного року відсвяткуємо двадцять років компанії: вже маємо дванадцять бензовозів, власну нафтобазу, три заправки і багато клієнтів, які цінують нашу співпрацю.
Незважаючи на успіх у цій царині, не полишав ідею розвивати аграрний бізнес. Так став акціонером, а згодом і власником ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка». Господарство було старим, трималося, так би мовити, «на плаву». Але це не ослабило намір зайнятися тваринництвом. Першим на черзі був молочний напрям. Досвід переймали у Європі та Штатах. Зараз маємо сучасну ферму на тисячу голів дійного стада, входимо у п’ятірку найкращих господарств України.
Добрі результати дали поштовх до диверсифікації — взялися за свинарство. Ферма із загальним поголів’ям 300 свиней уже була. Почали її розвивати, нарощуючи потужності. Сьогодні маємо сучасний комплекс на 16 тис. свиней одночасного утримання, 1250 свиноматок. Щотижня реалізуємо понад 500 голів на забій.
— Але ж на цьому розвиток напряму не припинили?
На черзі племінний напрям. У листопаді цього року закрили угоду з купівлі сусіднього підприємства СТОВ «Україна». Це новозбудована ферма на 500 свиноматок, яку перелаштуємо на племінне господарство. Уже пройшли аудит від компанії РІС, підписали контракт — будемо реалізовувати цю генетику в Україні. Щойно отримаємо результати лабораторних досліджень, щоб підтвердити найвищий статус здоров’я свиней, почнемо завозити маточне поголів’я.
— Чому вибір зробили на користь цієї генетики?
Обирали генетику, з якою простіше працювати. Порівняно з данською, гнізда менші, однак поросята стійкіші. Відсоток падежу впродовж підсисного періоду мінімальний. Враховуючи, що в структурі і велика рогата худоба, і свині, щоб працювати з тваринами, які потребують більше уваги, треба мати сильного керівника і добре підготовані кадри. Я формую таку команду. Але, як самі знаєте, на нашому аграрному ринку праці дефіцит, тому це завдання не з простих. Ми, наприклад, зараз залізничника навчаємо, розумний хлопчина, має потенціал. Так і формуємо спеціалістів!
Багато хто вважає, що корінь проблеми — рівень оплат…
Погоджуюся, що він в Україні дуже неоднорідний. Однак для мене, як і для більшості керівників, сума оплати повинна бути обґрунтованою. Спеціаліст має говорити мовою цифр. Уявімо, ферма має певний рівень показників. Якщо спеціаліст може їх покращити і отримає за це відсоток, розмір виплати у цьому випадку буде абсолютно виправданий.
Ви професійно займаєтеся виробництвом молока і свинарством. У якому напрямі простіше працювати? Чи плануєте подальшу диверсифікацію?
З точки зору інвестиційної ємності і рівня технологічності, свинарство дешевше і комфортніше. Колеги радять розглянути також птахівництво. Планів поки не будую, але почав вивчати тонкощі ведення цього бізнесу.
— На вашу думку, від чого залежить успішність тваринницького бізнесу?
Насамперед, від людей, які його розвивають. Недаремно ж кажуть, що кадри вирішують все. По-друге, від відповідальності до своїх обов’язків. Не менш важливе — розуміння розвитку твоєї структури. Я намагаюся постійно тримати «руку на пульсі». Так, кожний вівторок наради з очільниками напрямів свинарства і ВРХ. Щонайменше двічі на місяць відвідую ферми. Так не тільки потреби ферми, а й самих тварин краще розумієш. Бо з кабінету не видно порога, через який свиноматки перечіпляється, чи поїлки, яка зависоко змонтована. Наче дрібниці, а наслідки для результатів господарства, у тому числі й фінансових, можуть мати значні.
На думку спадає аналогія з готельним бізнесом: у багатозіркових закладах менеджер завжди спостерігає, чи клієнту комфортно. Не встигнеш подумати, а до тебе вже підійдуть і обслугують. Так і з тваринами: якщо їм комфортно, результати будуть вищими. Проте, щоб знати, що для них добре, потрібно регулярно бувати на фермі. По-іншому успішно вести справи не вийде!
— Яких умов не вистачає, щоб розвивати вітчизняне тваринництво?
Складно розвивати нові проєкти. Стартових грошей зазвичай немає, доводиться звертатися в банк. Треба застава, відсотки в Україні значно вищі, ніж в усьому цивілізованому світі, всі ризики лягають на плечі позичальника. У результаті реалізувати прагнення працювати в аграрному секторі не так просто.
Новий виклик наших днів — блокування податкових накладних. У нас, наприклад, досі не вирішена ситуація, оскільки один з клієнтів придбав продукцію в підприємства зі статусом «недоброчесного», а страждають усі. В таких умовах ніхто з аграріїв не застрахований від втрати коштів і стабільних контрактів.
З позитивних зрушень — відкриття ринку землі, що значно спростить роботу аграрних підприємств, коли ті зможуть купувати землю. Адже робота з пайовиками теж виклик.
— Наскільки в пріоритеті соціальна складова діяльності?
Наше підприємство побудувало церкву і стадіон з автоматичним поливом, покриває усі витрати футбольної команди, адже переконаний, що спорт і умови, в яких займаються діти, важливі. Опікуємося потребами школи та сприяємо будівництву нової, усіх відмінників преміюємо, бо освіті і розумній молоді також треба допомагати. У планах ремонт садочка. Якщо скласти інвестиції докупи, то тільки цьогоріч в розвиток громади вклали близько п’яти мільйонів гривень.
Першими в районі почали заключати договори на землю під 18% відсотків, порівняно з прийнятими дванадцятьма. Забезпечуємо роботою понад триста місцевих жителів.
Ризиків в роботі аграріїв чимало і ситуація в свинарстві цьогоріч критична, але все ж розширили структуру, придбавши СТОВ «Україна», щоб розвивати племінну справу. Переконана, багато хто з виробників не наважився б на такий крок в нинішніх умовах. Що вас спонукало?
Ми залежні від зовнішнього ремонтного поголів’я. А це не тільки вартість тварин, а й логістика. Тому плануючи племінну ферму, розглядаємо її насамперед як джерело якісного ремонтного молодняка для своїх потреб. Бо якщо ти в бізнесі надовго, шукаєш шляхи оптимізації. Якби взявся за будівництво, дешевше б не вийшло. Тим паче, що придбана ферма — у прекрасному стані, з дуже високим рівнем біобезпеки, а отже, додаткових інвестицій не потребує. Ми ж живемо в світі зростаючої інфляції і постійного здороження складових виробництва. Тому це виважений крок в розвитку нашого свинарського напряму.
Щоб зменшити собівартість виробництва свинини, побудували новий комбікормовий завод потужністю 10 т/год. Цей напрям плануємо розвивати надалі. Наступний крок, який плануємо зробити вже у 2022-му, — лінії гранулювання, фасування та виробництва преміксів.
Може, і вертикальну інтеграцію плануєте: щоб не лише вирощувати свиней, а й забивати та переробляти свинину?
Якщо братися за переробку, то одразу займатися і власною мережею збуту. Адже сама бійня питань не вирішує — має бути налагоджена реалізація. Крім того, перш ніж ці напрями розвивати, треба розуміти, з ким це робити— сформувати команду. Поки це не на часі.
— Що у найближчих планах розвитку свинарського напряму?
Як уже зазначав, оснастити комбікормовий завод. Завершити будівництво гноєзбірної лагуни, щоб відповідала найвищим екологічним стандартам. Також у планах впровадження енергозберігаючіх технологій. Ціни на енергоносії ставлять реалізацію таких проєктів у пріоритет. Критичні умови вимагають оптимізації, щоб не тільки залишатися «на плаву», а мати можливість розвивати справу життя!
Асоціація «Свинарі України» — неприбуткова, добровільна організація, заснована вітчизняними виробниками свинини. Головні цілі об'єднання — представництво і захист прав та інтересів господарств об'єднання, сприяння розробці та впровадженню нових технологій ефективного виробництва свинини, розширення ринків збуту, захист внутрішнього ринку збуту.