— З чого розпочали свій шлях у свинарському бізнесі? Чи змінилася структура підприємства з початку війни?
— Мої батьки мали невелике підсобне господарство у селі Сухий Єланець, що неподалік від Миколаєва. Батько утримував тут корів, свиней та курей. Після його смерті в 1998-му році з великої поваги до тата вирішив не продавати господарство. Про заробіток тоді не йшлося, підприємство було, скоріше, «дотаційним». Тому поставив за мету змінити стан справ. Так прийняв рішення займатися свинарством.
Обрати цей напрям переконали фахівці Миколаївського національного аграрного університету (МНАУ). Дякуючи пораді професорки Віри Топіхи, одразу стартували з племінної справи.
Пам’ятаю, що тоді перейнявся її твердженням, що якщо хочете серйозно займатися свинарством, треба не просто відгодовувати свиней, а розводити племінних тварин. Допомогло прийняти це рішення ще й розуміння певної незалежності (сам визначаєш, з якою якістю свиней працювати), а також державна підтримка розвитку племінної справи в Україні, програмою якої скористалися. Тож сфокусувавшись на племінній справі, почали будівництво «з нуля» у 2000-му році. За два роки завезли перший ремонтний молодняк — 60 голів — з племзаводу «Степной» та поступово нарощували поголів’я. У 2004-му отримали статус племрепродуктора, а в 2006- му — статус племінного заводу з порід Велика біла, Ландрас і Дюрок української селекції.
Нині СВК АФ «Миг-Сервіс-Агро»—свинарське підприємство закритого циклу, що налічує до 8 000 загального поголів’я, з них 600 свиноматок.
Агрофірма розвиває кролівництво, птахівництво, бджільництво. Також є напрям переробки — бійня потужністю до 80 голів на добу та м’ясопереробний цех.
Вироблену продукцію реалізуємо у власних магазинах.
Крім того, в структурі компаній розвиваємо напрям м’ясного скотарства та вівчарства. Корми для тварин виготовляємо самостійно з власно вирощеної сировини.
Так диверсифікувалися ще до початку війни й структура підприємства не змінювалася.
— Що сприяло значній диверсифікації виробництва?
— У роботі керуюся принципом: «Не можна складати всі яйця в одну корзину». Тому обравши свинарство за основний вид діяльності, одразу почав інвестувати й в інші напрями, щоб міні-
мізувати ризики. Так, птахоферма на 10 000 курей-несучок дозволила отримувати прибутки, потрібні для подальшого розвитку. Наступний проєкт, який реалізували,—кролеферма. Так по-троху й почали розвивати у структурі агрофірми майже всі напрями тваринництва. Хоча обсяги виробництва невеликі, це можливість забезпечення місцевого населення роботою та очевидна вигода. Такий підхід, можливо, дещо відрізняється від звичних, але дозволяє працювати автономно та генерувати більші прибутки. Власний досвід доводить, що інтегрована модель виробництва — економічно доцільна.
— Як справляєтеся з управлінням, зважаючи на таку розгалужену систему діяльності?
— Звісно, сам все не встигаю. Тому сформували, так би мовити, сімейну команду. Донька спільно зі мною веде виробничі справи, але більше курує технологічні аспекти. Її чоловік займався рослинництвом, зараз — на фронті. Дружина, маючи профільну освіту, займається торгівлею. Я, як кажуть, «важка артилерія»: допомагаю вирішити питання, які вони не в змозі владнати.
— Ви говорите про високі економічні показники, а за рахунок чого досягаєте такого рівня?
— Ефективне виробництво — технологічне виробництво. Оскільки починали «з нуля», довелося поїздити по світу, перейняти досвід вирощування свиней. Побували у США та більшості європейських країн (Англії, Франції, Голландії, Бельгії, Німеччині, Чехії, Польщі та інших). Там відвідували передові свинокомплекси, селекційні центри, заводи з виробництва комбікормів. На власні очі побачили результати, яких можна досягти завдяки якісному генетичному матеріалу, обладнанню, певному набору технологій вирощування та годівлі свиней. Кращі практики впроваджували у власному підприємстві. Крім закордонного досвіду, не цураємося вітчизняного. Наша ферма є майданчиком для наукових експериментів українських науковців. При цьому, розуміємо важливість автоматизації процесів, тому і вентиляція, і кормороздача в комплексі управляються комп’ютером. Загалом наша концепція діяльності включає правильні практики сталого виробництва, що стосуються не лише вирощування тварин, а й поводження з побічними продуктами їх життєдіяльності. Так, зважено підходимо до утилізації гною. Його вносимо на власні поля. Для цього маємо потрібну техніку. Агроном контролює цей процес, розраховує норми внесення на основі аналізів ґрунтів та гною. Такий підхід дозволяє заощаджувати на закупівлі мінеральних добрив і одночасно досягати високої урожайності.
— Яку роль у вибудованій Вами системі відіграє персонал? Ураховуючи, що ви знаходитеся в «червоній зоні» бойових дій, чи не відчуваєте дефіциту кадрів?
— В агрофірмі працює майже 160 осіб. З початку війни у селі було відносно спокійно, тому тут багато внутрішньо переміщених осіб з Миколаєва, Снігурівки та інших населених пунктів. Дефіциту кадрів не відчуваємо, адже чимало з них просять влаштувати їх на роботу.. При цьому кваліфікація—пріоритет, адже «добра людина — це не професія». Фахівець, насамперед, має розумітися на справі, яку робить. Розуміємо важливість практичних навичок для молоді, яка обрала тваринництво як майбутню царину своєї діяльності. Тому щороку реалізуємо програми практики для студентів МНАУ. Більше того, коли почалася війна, поставили за завдання, щоб у жодному випадку не допустити скорочення кадрів чи зарплат, а про затримку виплат взагалі не йдеться. Навпаки, збільшили заробітну плату на 20%, її стабільно виплачуємо. Щомісяця надаємо продовольчі пайки. Додатковою підтримкою для працівників є можливість купувати продукти у нашому магазині за ціною собівартості.
— Чи не виникає проблем зі збутом продукції, враховуючи наближеність підприємства до зони бойових дій?
— Звісно виникали проблеми, адже нашим працівникам доводилося неодноразово везти товар під обстрілами, ризикуючи життям. Та навіть попри це, жодного дня не припиняли роботу магазинів. Дбаємо, щоб в продажі завжди було свіже м’ясо в асортименті (свинина, курятина, кролятина, яловичина). Наразі потужності власної бійні не вистачає, тому частину свиней забійних кондицій реалізуємо переробним підприємствам з Одещини.
— Чи змінилася стратегія діяльності СВК АФ «Миг-Сервіс-Агро»?
— Мета незмінна — удосконалюватися та розширюватися,—оскільки «під лежачий камінь вода не тече». Продовжуватимемо її реалізовувати власними силами, незважаючи на ситуацію в країні. Доступу до багатьох інструментів підтримки — кредитування з використанням державних гарантій і грантів для переробних підприємств — не маємо, оскільки знаходимося в «червоній зоні» бойових дій. Проте на підвищені ризики не зважаємо, продовжуємо реконструкцію та будівництво. Впевнені, що найближчим часом все налагодиться.
— Не за горами зимовий період, який, як прогнозують, буде найскладнішим для України за останнє десятиліття. Як готуєтеся до нього?
— Раніше приміщення опалювали вугіллям, яке за помірною ціною завозили з Донецької та Луганської областей. Зараз його великий дефіцит, тому були змушені шукати альтернативні варіанти. Зокрема, облаштували нову котельню, що працює на пелетах. Наші фахівці все порахували та переконали, що це оптимальне рішення. Обладнання придбали у вітчизняних виробників, про закупівлю пелет вже домовилися. Тож, так би мовити, до зими готові.
— Ви зазначили, що незважаючи на війну, продовжуєте нарощувати потужності? Який план ставите перед собою?
— Ще до війни поставили за завдання наростити маточне поголів’я до 1 000 свиноматок, а загальне — до 12–14 тис. голів. Наразі для цього все готово, вводимо в експлуатацію новий корпус. На наступний рік заплановано збільшення потужностей бійні та реконструкція м’ясопереробного цеху, щоб була можливість створення робочих місць і забезпечення людей якісним продовольством. При цьому на воєнний час одним із пріоритетів діяльності є забезпечення безперебійної роботи підприємства, а також підтримка наших захисників, які ціною власного життя дозволяють нам жити та працювати. Тому гуманітарна допомога військовим — основна задача ще з початку 2014-го року. Переконаний, що саме така діяльність є визначальною, якщо бажаєте надалі працювати та процвітати в нашій незалежній країні!
PigUA.info за матеріалами журналу «Прибуткове Свинарство» № 71