Росія поставила собі за мету стати незалежною від імпорту свинини і повністю забезпечити потреби внутрішнього ринку до 2021 року. Наскільки реальне таке завдання, і чого ж насправді очікувати аграрному секторові країни?
Реальна економічна ситуація виявилась, дійсно, не з найкращих: лише в період з вересня 2012 по травень 2013 ціни на свинину знизились на 40% — таких коливань російський ринок живця не зазнавав впродовж щонайменше 20 останніх років, — наголошує спеціальний кореспондент Pig Progress Владислав Воротніков.
Однією з причин нестабільності ринку виявився вступ Росії у Світову Організацію Торгівлі (CОТ) у серпні 2012 року. Наслідок — країна знизила митні тарифи на імпорт свинини. Відтак додаткові поставки свинини на російський ринок негативно вплинули на прибутки галузі. Так, наприклад, прибутки у «Міраторгу», російського гіганта із виробництва свинини, у першій половині 2013 року знизились на 30%.
В грудні 2012 року ветеринарна служба РФ, Россільгоспнагляд, ввела обмеження на імпорт свинини зі США, Канади та декількох Латиноамериканських країн, мотивувавши це виявленням рактопаміну в тушах. Обмеження торкнулись і європейської свинини через КЧС у країнах Балтії. На додачу, в квітні 2013 року змінилась тарифна політика. Євразійська економічна комісія — керівний орган митного союзу, що включає Росію, Білорусь та Казахстан — тимчасово виключила свинину зі списку товарів, на які діють тарифні пільги.
Представники Національного союзу свинарів Росії (НССР) впевнені, що послаблення обмежень на імпорт дозволить закордонній свинині зайняти половину ринку, що спричинить занепад російського свинарства. Вступ до СОТ яскраво показав, що попри всі значні інвестиції, російське свинарство все ще неконкурентноздатне.
До проблем російського свинарства можна віднести: слабко розвинуту кормову промисловість, неефективне використання зернових ресурсів. Близько 70% усіх необхідних кормових протеїнів імпортують, адже виробництво власних протеїнів неможливе за відсутності відповідних переробних підприємств. Та й агрокліматичні умови не сприяють розширенню площ під, скажімо, соєю. Таким чином, доля російського свинарства цілком і повністю залежить від коливання цін на світовому ринку.
До мінусів можна віднести і недостатню кількість м’ясопереробних підприємств та значні відстані між ними та свинокомплексами, що призводить до відчутних транспортних затрат. Частково проблему вирішили інвестиційні проекти.
З огляду на існуючу ситуацію, плани Росії перейти на самозабезпечення свининою до 2021 року виглядають примарними. Навіть експерти ННСР зауважили, що країна навряд чи буде готова забезпечити внутрішній попит свинини до 2021 року. Врахувавши такі коментарі та переглянувши поточну ситуацію, Міністерство сільського господарства Росії склало інший, більш «поміркований» прогноз, що враховує і вступ Росії до СОТ, і спалахи Африканської чуми свиней. Згідно нового плану, Росія зможе досягнути виробництва 3,96 млн тонн свинини на рік, що безумовно недостатньо для повної самостійності (за «оптимістичним» прогнозом, ця цифра повинна була сягнути 5,6 млн тонн свинини на рік). Тому, швидше за все, плани повного забезпечення внутрішнього ринку відкладуть на 2–3 роки
Але «хоронити» російське свинарство не варто, адже йому прогнозують швидке та потужне зростання. Досить лише глянути на поточні інвестиції, аби зрозуміти, що свинарство не стоїть на місці. Впродовж наступних 3−4 років, воно нарощуватиме виробництво свинини зі швидкістю близько 700-800 тис. тонн свинини щорічно.
PigUa.info за матеріалами журналу PigProgress