Український уряд слідом за Москвою збирається ввести жорсткі квоти на експорт зерна. Питання ще не вирішене, але попередня пропозиція полягає в тому, щоб обмежити вивіз на рівні 3,5 мільйона тонн до кінця 2010 року. Якщо врахувати, що більше мільйона тонн зерна вже покинуло межі батьківщини, до вичерпання квоти залишилося всього нічого.
Логіку урядів (як українського, так і російського) можна зрозуміти. Перенаситивши зерном внутрішній ринок, вони намагаються стримати зростання цін на хліб. Виробники і зернотрейдери і так не пропадуть. Нинішня ціна в 1600 гривень за тонну продовольчої пшениці - а це в півтора рази вище, ніж у минулому році - цілком достатня для роботи без збитків. Фермери (не тільки аграрні корпорації, а й звичайні селяни-фермери) розрахуються з боргами, може, навіть куплять техніку.
Гірше (набагато гірше) буде відчувати себе тваринництво. Якщо Росія і Україна не зможуть ізолювати свої ринки, світова кон'юнктура буде штовхати внутрішні ціни на зерно ще вище. Корів, свиней та птицю годувати буде просто нічим буде або невигідно за такими цінами. Це викличе надлишок дешевого м'яса, а потім - його повну відсутність. Те ж саме, хоч і в меншій мірі, стосується і молока.
Насправді цим шляхом вітчизняне тваринництво йде давно, стрибок цін на зерно лише прискорить цей процес. У перспективі - це куди небезпечніше для продовольчої безпеки країни, ніж 10-ти, 20-ти або навіть 50-ти відсоткове підвищення цін на хліб (зрештою, хлібокомбінати можна просто дотувати). Суперечка триває.
Втім, крапку в ньому поставить, швидше за все, не уряд. З 2008 року наша країна є членом Всесвітньої торговельної організації. Тому обгрунтованість введення квот українському уряду ще належить доводити в Женеві, в центральному офісі СОТ.