Традиційно свинарі та дослідники були переконані що епідемічна діарея свиней передається орально-фекальним шляхом. Але підозри, що вірус ЕДС шириться повітрям виникли ще у 2013-му, оскільки він дуже швидко «мандрував» господарствами США. Тоді побоювання не підтвердились. Проте американські вчені вирішили перевірити припущення на практиці. За основу вони взяли гіпотезу, що інфіковані частки вірусу «зависають» у повітрі. Мета перевірки — визначити чи можна вірус виявити в повітрі та на яку відстань він розповсюджується.
Вчені відібрали повітря в приміщенні, де утримувалися експериментально заражені свині та на різних відстанях від свиноферми (де виявили спалахи ЕДС). Щодня зразки відбирали «за вітром» в різних напрямках навколо господарств, на відстані 9,6 м—24,14 км.
Загалом дослідники отримали 62 проби. Їх зберігали в сухому льоду та передали на дослідження (метод полімеразної ланцюгової реакції).
Ступінь заразності зразків вчені перевірили методом біопроб. Тобто вірус отриманий з повітря вводили поросятам.
Результати виявились невтішними: вірус ЕДС знайшли в повітрі приміщення, де утримувалися експериментально заражені свині. В цих тварин спостерігалася помірна та сильна діарея. Крім того, частки вірусу свинячої діареї виявили на відстані 10 км «за вітром» від господарств заражених природнім шляхом.
Відтак можна вважати, що повітря — потенційний шлях передачі вірусу епідемічної діареї свиней.