 |
Оксана Юрченко, президент Асоціації «Свинарі України», міжнародний консультант Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО), координатор проекту ФАО / ЄБРР «Здоров'я тварин, безпеки продуктів харчування і програм якості в Україні» |
Задовго до того, як африканська чума свиней (АЧС) «перетнула кордони» Німеччини, вірус з'явився в Україні. Країна зіткнулася з вірусом і руйнівними наслідками у 2012-му році. В останні роки свинарство країни поступово відновлюється — потім з'явився новий вірус: Covid-19. Оксана Юрченко, президент Асоціації свинарів України, дивлячись на ситуацію загалом, помітила, що на відміну від АЧС, другий вірус насправді пішов на користь промисловому сектору.
Як Covid-19 вплинув на українську галузь свинарства?
У період карантинних обмежень в зв'язку з пандемією COVID-19 в Україні спостерігали дві протилежні ситуації. Присадибний сектор — його частка близько 42% в структурі виробництва свинини - постраждав через закриття основного місця збуту продукції — ринків. Люди і невеликі підприємства, які ростили свиней до Великодня (традиційний період активного забою і реалізації м'яса), не змогли повноцінно збути свою продукцію.
Для промислового сектору закриття ринків, навпаки, зіграло на руку — основний потік покупців перейшов на торговельні мережі та м'ясні магазини. За рахунок звуження каналів реалізації попит на промислову свинину виріс.
Позитивний фактор, що в Україні не було спалахів нової коронавірусної інфекції серед працівників ферм і м'ясопереробних підприємств. Ланцюжок виробництва свинарської продукції працював на повну, щоб забезпечити попит. З іншого боку, повторення американського сценарію в принципі бути не могло: у нас немає настільки потужних гравців ринку ні на рівні вирощування свиней, ні на рівні переробки. Сектор не монопольний, що має великий плюс в забезпеченні роботи в умовах пандемії.
Ринок кормів від карантинних обмежень теж не постраждав. Кормовою сировиною ми повністю забезпечені. Перебоїв з постачанням кормових інгредієнтів також не було, принаймні, не через COVID-19. Сьогодні в Україні у зв'язку зі зміною законодавства неможливо зареєструвати нові продукти — процедури ще розробляються.
Сьогодні ситуація на ринку свинини досить сприятлива. Ціна з початку літа тримається в діапазоні 1,6-1,7дол. США/кг живця. Цьому сприяє кілька чинників: сезон пікніків, скорочення загального надходження імпорту за перше півріччя (9,32 тис. т проти 11,11 тис. т за аналогічний період 2019-го) і сезонний спад виробництва через менших приростів в спекотну пору року.
Як розвивалась галузь в останні роки?
Найбільш вагомий фактор, який впливає на галузь, і не тільки в Україні, — епізоотична ситуація. У нашому випадку мова йде про африканську чуму свиней (АЧС). Перший спалах був зареєстрований ще в 2012-му році в особистому підсобному господарстві. З 2014-го АЧС почали фіксувати в дикій фауні, а з 2015-го — у приватному секторі і на промислових фермах. Хоча, згідно з офіційною статистикою, останні три роки ми спостерігаємо негативну динаміку: з початку 2020-го тільки 12 випадків — у приватному секторі та в дикій фауні, промисловий виробник у групі підвищеного ризику. Він, на відміну від домогосподарств, не отримує компенсацію в разі спалаху на фермі і не має можливості застрахувати поголів'я.
Ще один негативний наслідок поширення АЧС, що впливає на свинарство в Україні, — ізоляція від зовнішніх ринків. Останні 4 роки експорт свинини і свинарської продукції (м'ясо, субпродукти, живі тварини забійних кондицій) не перевищує 15 тис. т. Рятує ситуацію дефіцит на внутрішньому ринку: ми не виробляємо стільки свинини, скільки споживаємо. Але галузь розвивається, і рано чи пізно питання збуту свинини стане критичним.
Серед інших важливих чинників негативного впливу на галузь — недосконала нормативна база. З одного боку, зараз в активній стадії гармонізація вітчизняного законодавства з європейським. З іншого боку, значна його частина — нормативні документи ще радянського часу, які листувалися, але не змінювалися. А технології виробництва пішли далеко від колгоспних. Ось і маємо, наприклад, новий закон «Про оцінку впливу на навколишнє середовище», впровадження стандартів добробуту та системи контролю за використанням протимікробних препаратів. І при цьому вимоги до санітарно-захисних зон, розроблені для проектів типових свиноферм п'ятдесятирічної давності.
Україна сьогодні є найбільшим експортером м'яса птиці на світовий ринок, однак, по свинині картина дещо інша? З чим це пов'язано?
Динаміку імпорту прогнозувати складно, оскільки вона завжди прив'язана до ринкових умов. Висока ціна на продукцію на внутрішньому ринку — гарантія поставок ззовні. В останні роки (2018-2019-й) обсяги імпорту свинини не перевищували 6%, а з урахуванням іншої продукції свинарства — не більше 15,5% від внутрішнього виробництва. Сподіваємося, що показники не зміняться.
Експорт, як раніше відзначили, слабкий, хоча робота над відкриттям ринків збуту не припиняється. В цьому році внаслідок кількарічних переговорів на фінальній стадії узгодження міжнародного ветеринарного сертифіката з постачання свинини в Сінгапур.
Щоб розширити перелік зовнішніх ринків в умовах АЧС, Асоціація «Свинарі України» (АСУ) спільно з Продовольчою і сільськогосподарською організацією ООН (ФАО) розробили нормативну базу для впровадження компартменталізації. На відміну від європейських країн, де застосовують принцип зонування (виділяють неблагополучні і благополучні зони по АЧС, з останніх можливий експорт свинарської продукції), в Україні АЧС фіксували в кожній області. Тому компартменталізація — єдиний можливий інструмент. Статус компартмента отримують підприємства, які довели, що їх система біобезпеки (для ферм) і простежуваності (для м'ясопереробних підприємств) найвищого рівня. А значить, незалежно від епізоотичної ситуації в країні, ця продукція гарантовано безпечна і якісна. В Україні жодне підприємство ще не отримало статус компартмента: поки що в процесі підготовки, оскільки це непросто і дорого.
Яке майбутнє чекає на особисті підсобні господарства в Україні?
Виробництво свинини в Україні — традиційне заняття для населення сіл. Причому не тільки з метою споживання, але і на продаж. Проте, за останні роки поголів'я свиней у присадибному секторі в середньому скорочується на 7,5% на рік. Для порівняння: в 2015-му налічував 3,6 млн гол., а на початку 2020-го — 2,43 млн гол.
Така ситуація є результатом урбанізації (виїзду сільського населення в міста), трудової міграції та поширення АЧС. Крім того, зараз люди все більше враховують економіку. Витрати ресурсів і праці практично не окупаються.
Важливий фактор, який може прискорити негативну динаміку поголів'я у приватному секторі, — заборона на реалізацію продукції свинарства подвірного забою на ринках з 2025-го року. Це дуже правильне рішення з точки зору безпеки продукції для споживача. Але складне для реалізації через його соціального значення: зайнятість і стаття доходу сільського населення.
Як сьогодні виглядає ситуація з інвестиційною привабливістю галузі?
Протягом останніх кількох років свинарський бізнес відносно маржинальний. Згідно з результатами бенчмаркінгу АСУ, в 2017-2019-му середнє по галузі значення коефіцієнта маржинальність варіює в діапазоні 10-20%. Само собою, на ряду з ефективними гравцями, чия маржинальність перевищує вказану межу, зустрічаються і більш слабкі оператори, які частіше працюють «в нуль» або зазнають збитків. За рівнем собівартості українські виробники не можуть конкурувати з північноамериканськими і бразильськими свинарями. Однак рівень собівартості більшості українських операторів на занадто відрізняється від показників європейських колег. При цьому ціна на свинину в Україні менш схильна до тиску глобальних форс-мажорів у порівнянні з країнами ЄС.
Внутрішній інвестор готовий розвивати свинарський бізнес. Згідно з опитуванням АСУ на початку року, з 100 підприємств, які містять 2,3 млн свиней (71% промислового сектора), більше половини заявили про готовність і бажання інвестувати в нарощування потужностей найближчим часом.
Іноземні інвестори більш обережні. АЧС, українські умови та вимоги до ведення бізнесу багатьох відлякують. При цьому і успішних проектів теж багато. Наприклад, серед лідерів ринку — підприємства з датськими інвестиціями. Їх частка в структурі промислового свинарства — близько 13%.
Наскільки успішно Україна бореться з АЧС?
Після піку в 2017-му році — 163 спалахи АЧС, їх кількість скорочується: 145 — у 2018-му, 53 — у 2019-му, 12 — в цьому році. Такому результату чимало посприяла і ситуація з COVID-19, оскільки було значно обмежено переміщення як людей, так і транспорту.
Головна перешкода на шляху боротьби з АЧС — відсутність повноцінної ідентифікації у присадибному секторі. А значить, ці тварини вирощуються без контролю з боку ветеринарної служби та їх переміщення не контролюється. Відповідно, в разі спалаху АЧС провести ефективну ліквідацію досить складно. Щоб виправити ситуацію, розробляється відповідна нормативна база і система санкцій. Але, з огляду на соціальний аспект вирощування свиней в Україні, перебудувати систему досить складно.
Яке майбутнє чекає галузь? Як зміниться обсяг виробництва і споживання в горизонті найближчого десятиліття?
До кризи в 2014-му році споживання свинини в країні зростало — з 14,2 кг (18 кг з урахуванням всієї продукції свинарства) забійною вагою на душу населення в 2010-му році до 17,8 кг (21,3 кг) відповідно в 2013-му. Протягом останніх 5 років ми знову спостерігаємо позитивну динаміку: + 7,5% — до 14,85 кг (19,2 кг) в 2019-му.
Є багато факторів, які впливатимуть на подальшу динаміку споживання свинини. Основний з них — економічна ситуація в країні. Хоча і від самих виробників багато що залежить. Зараз споживач особливо ретельно стежить за безпекою продукції, її якістю, умовами виробництва, смаковими характеристиками. Завдання свинарів довести, що їхня продукція відповідає всім цим вимогам. Так, у відповідь на ініціативу виробників, АСУ спільно з ФАО працюють над галузевим стандартом з виробництва свинини без антибіотиків. Це буде першим кроком галузі в бік споживача. І точно не останнім. Оскільки, якими б ефективними не були державна підтримка і контроль епізоотичної ситуації, майбутнє галузі — в попиті на продукцію. А за споживача в сучасному світі потрібно боротися!