Залізотерапія для малят

Саме тому одне з найголовніших завдань для свинарів у перші дні життя поросят — вчасно забезпечити їх необхідною кількістю заліза. Інакше впродовж перших десяти днів вони майже повністю вичерпають свої резерви й страждатимуть на анемію. Клінічно це, зазвичай, проявляється блідістю шкіри та слизових оболонок, а також шлунково-кишковими розладами. Нерідко захворювання травного тракту ускладнюється запаленням легенів і поросята гинуть.

Результати низки досліджень доводять: якщо у підсисний період поросята не отримають свою норму заліза, то їх подальші продуктивні показники суттєво зменшаться. Найгірше те, що найбільше потерпають ті поросята з опоросу, які при народженні мають найкращі показники.

Завдяки споживанню зернових кормів, концентрація заліза в організмі поросят підвищується. Однак не набагато, бо в перші два тижні поросята їдять їх дуже мало. Тим часом анемію, яку спричиняє брак заліза в період від народження до четвертого тижня життя, «виправити» уже неможливо.

При надвірному утриманні , проблема забезпечення поросят залізом поставала не настільки гостро, адже вони могли ритися в землі і звідти брати те, що їм треба. У сучасних системах виробництва свинини новонароджені поросята не мають природного доступу до заліза, бо їх утримують на бетонних, сталевих, каучукових чи пластикових покриттях. Тому, щоб поповнити нестачу заліза, фермери використовують різні способи: додають розчин сірчанокислого заліза в питну воду (або розбризкують його на соски свиноматки), до порошкоподібного корму, вводять за допомогою ін’єкцій, дають перорально у вигляді пасти. Кожен зі згаданих методів має свої переваги й недоліки. Перші два ще не набули широкого розповсюдження, бо не дають змоги задовольнити потребу поросят повністю. Передовсім тому, що в цей час вони споживають небагато води і корму. Тому детальніше зупинимося на ін’єкціях заліза та пастоподібних препаратах.

Ін’єкції

Це класичний метод введення заліза в організм поросяти. На другий–п’ятий день життя їм внутрішньом’язово або підшкірно вводять 150–200 мг заліза. Цим самим покривають потребу для росту до4,5 кгживої ваги, у разі 90-відсоткової засвоюваності препарату.

Хоча ін’єкційне введення гарантовано забезпечує потребу поросят у залізі, такий спосіб, на жаль, не безпроблемний: часто трапляються побічні ефекти. Зокрема є ризик зараження через голку вірусною хворобою, на яку може бути хворе бодай одне порося у групі.

Кілька років тому у США виник своєрідний дефіцит заліза, у результаті якого чимало виробників не змогли придбати для своїх поросят потрібної його кількості. Брак пояснювався тим, що найбільші виробники декстрину заліза закрилися на тривалу модернізацію. У пошуках виходу з ситуації група американських фермерів провела дослідження з застосування пероральних методів уведення заліза.

Вони розробили одразу кілька варіантів. Зокрема, щоденно додавали 10 ppm заліза у престартерний корм; використовували медикатори для постачання залізовмісних препаратів; ці ж препарати розбризкували двічі або тричі на день на вим’я свиноматки; вводили залізо поросятам перорально у вигляді пасти на третю–дванадцяту годину після народження. Піддослідних тварин порівнювали з тими, що отримали ін’єкцію в перший день від народження (1 мл декстрину заліза), а також із контрольними тваринами, які не отримали його взагалі.

У результаті з’ясували, що в усіх групах тварин середня вага та відсоток виживання були приблизно однаковими, навіть якщо рівень гемоглобіну в крові відрізнявся. Коли ж перевірку провели на третій тиждень, з’ясувалося, що поросята з контрольної групи анемічні. У поросят, яким залізо вводили ін’єкційно, рівень гемоглобіну становив 9,0 мг на 100 мл крові; у тих, які отримували його через воду та з оббризканих сосків свиноматки, гемоглобін був вищим від попередньої групи ¾ 13,0 та 10,9 відповідно. Гемоглобін у поросят, яким додавали залізо в корми або через пасту перорально, був дещо нижчим, але не критичним. Таким чином з’ясувалося, що достойною альтернативою ін’єкціям можуть стати пероральні методи.

Паста

Жоден фермер, звичайно, не хоче, щоб поросята хворіли на інфекційні хвороби, а тим більше на анемію. Тому дедалі частіше застосовують залізо у вигляді пасти. Деякі експерти вважають, що це найкраща альтернатива голці — насамперед тому, що паста імітує природне поглинання заліза й налаштовує в кишечнику регуляторні механізми. Тобто паста через ротову порожнину потрапляє в кишечник, звідти у кров і, таким чином, допомагає боротися проти хвороб.

Вагомою перевагою пасти є те, що її можна давати поросяті вже через кілька годин після народження. Таким чином, навіть тварини, які з’явилися на світ з явними ознаками дефіциту заліза, отримують його вчасно.

Окрім того, з точки зору добробуту тварин, пероральний прийом прийнятніший, адже ін’єкція ¾ це для поросят додатковий біль і стрес.

Для того, щоб правильно дати поросятам залізовмісну пасту, оператор повинен бути дуже уважним. Бо передовсім препарат має потрапити в рот достатньо глибоко, щоб порося його проковтнуло (нині чимало компаній-виробників пропонують спеціальні насадки для полегшення цього процесу).

Оптимальні терміни

Тривалий час запитання «коли ж найкраще давати поросятам залізо?» залишалося без відповіді. Дослідники з усього світу працювали над цим постійно. Зокрема науковці Шведського університету сільськогосподарських наук довели, що поросята, які отримували залізо через ін’єкцію в молодшому віці, демонстрували значно кращі результати, ніж поросята із того ж гнізда, що отримали її пізніше.

Так, у разі введення заліза ін’єкційно на другий–п’ятий день життя, рекомендують на 14–17-й день повторити процедуру. Коли ж поросята отримують залізо перорально, повторити вже на восьмий–десятий день.

Інша група дослідників розглянула, як змінюється концентрація заліза в плазмі крові аж до 24-го дня життя при використанні різних технологій та часових проміжків. Для цього вони поділили поросят на три групи. Першій вводили залізо перорально впродовж перших 12 годин життя, другій ¾ підшкірно впродовж тих же 12 годин, у третій групі поросята отримали ін’єкцію на третій день.

А от у третій групі поросят показники змінювалися, як кардіограма. До третього дня рівень заліза в крові поросят стрімко зменшувався, і таким чином формувався його дефіцит. Після ін’єкції показники підскочили вп’ятеро і збільшувалися аж до восьмого дня, а потім знову різко зменшилися. А на 24-й день рівень заліза був уже трішки більшим, ніж у першій та другій групах.

Отож, як уже зазначалося, поросята народжуються з дефіцитом заліза, який свиноматки компенсувати не можуть. Сучасні технології промислового свинарства пропонують багато способів дати поросятам потрібну речовину. Проте думки як свинарів, так і дослідників сходяться на тому, що найбільш економічними є два: ін’єкції та пероральні пасти.