У літературі ендотоксини зазвичай називають ліпополісахаридами (ЛПС). Токсичним і незмінним є ліпід А (ідентичний у клітинних стінках усіх грам-негативних бактерій). Ендотоксини, на відміну від екзотоксинів, вступають у реакцію з різними білками крові, цитокінів (залучені до імунної відповіді), зокрема, таким чином викликаючи імунну реакцію.
При захворюванні свиней на колібактеріоз спостерігається масивне заселення слизової оболонки кишечника тварин патогенною кишковою паличкою. Під час активного розвитку бактерій постійного руйнування зазнають ЛПС. Таким чином стрімке розмноження та заселення кишечнику тварини E. coli, що особливо часто трапляється із поросятами одразу після відлучення, може призвести до помірного, а часом і сильного токсикозу, пов’язаного із вивільненням ендотоксинів під час мітозу. Діарея у відлученців і є результатом синергічної взаємодії між бактеріями, їх ендотоксинами та екзотоксинами. Раннє відлучення підвищує сприйнятливість до ЛПС. Фактори адгезії відіграють головну роль у патогенезі набрякової хвороби поросят (Imberechts et al., 1992), і під час спалаху колібактеріозу є свідченням того, що ендотоксини уже рясно виділяються. Для цього синдрому характерні раптова смерть або нервові симптоми, такі як притуплення реакції, хитавиця, атаксія, опістотонус, підшкірні набряки, особливо носа, очей, повік та гортані (хрипкі, скрипучі звуки).
Значну частину смертельних випадків пов’язують із інфікуванням грам-негативними бактеріями, особливо якщо воно ускладнене шоком (Prins et al., 1994). Шок може також бути наслідком застосування антибіотиків: загальний рівень ендотоксинів під їх впливом знижується, але рівень вільних ендотоксинів зростає (вільні ендотоксини біологічно активніші від мембранозв’язаних). Вивільнення ендотоксинів ускладнює перебіг хвороби.
Деякі препарати були дослідженні на здатність протидіяти ЛПС. Здатність антибіотиків впливати на ендотоксини відрізняється залежно від їхньої бактеріостатичної та бактерицидної дії. Антибіотики також можуть пов’язувати ендотоксини (для прикладу, такі властивості мають Поліміксин В та Колістин), однак вони і самі являються токсичними. Найбільш примітні побічні ефекти таких препаратів — нефротоксичність (головним чином гостра ниркова недостатність) та нейротоксичність (Mendes and Burdmann, 2010). Ось чому кормові добавки рослинного походження почали тестувати на здатність позитивного ефекту на поросят, які перебувають під впливом ендотоксинів.
Предметом одного із таких досліджень, проведених компанією БІОМІН, стали дезактиватори мікотоксинів. Для вивчення її здатності боротися із ендотоксинами, які пов’язують із хворобами свиней, викликаних грам-негативними бактеріями, відібрали 90 поросят із 15 гнізд. Дослідження організували за принципом «три на три»: три групи по три повторності у кожній.
Дослідження проводили наступним чином:
Група А (контроль): стандартний раціон для поросят із середнім природнім навантаженням ендотоксинів у ньому на рівні 9,05 μг/г (за середньозваженими результатами аналізу 19 проб);
Група Б (позитивний контроль): стандартний раціон для поросят із середнім природнім навантаженням ендотоксинів у ньому на рівні 9,05 μг/г (за середньозваженими результатами аналізу 19 проб) плюс 100 мг Колістину/л, що вводився поросятам у питну воду впродовж 21 дня;
Група В (із дезактиваторами мікотоксинів): стандартний раціон для поросят із середнім природнім навантаженням ендотоксинів у ньому на рівні 9,05 μг/г (за середньозваженими результатами аналізу 19 проб) із додаванням досліджуваної добавки у концентрації 0,2% від обсягу корму впродовж усієї тривалості досліду.
Місце проведення: Австрія, 2011 рік
Рисунок 1. Порівняння коефіцієнту конверсії корму у експериметальних групах (на 56-ий день).
Рисунок 2. Порівняння живої ваги поросят експериментальних груп на 56-ий день дослідження (кінець спостереження).
Рисунок 3. Порівняння середньодобових приростів у експериментальних групах з 1-го по 56-ий день спостереження.
Результати
Завдяки застосуванню дезактиваторів мікотоксинів покращився коефіцієнт конверсії корму (рис. 1), крім того відчутно підвищилися середньодобові прирости та показники живої ваги поросят тестованої групи порівняно із контрольними (рис. 2 і 3). Дезактиватори мікотоксинів скоротли випадки діарей і порівняно із контрольною групою поросят, і з тією, у котрій тваринам давали антибіотик.
Висновки
Проведене дослідження підтверджує, що дезактиватори мікотоксинів, до складу якого включають синергічно взаємодіючі інгредієнти, не втрачає активності при ускладненні завдання ендотоксинами, і в результаті сприяють збільшенню ваги, підвищенню середньодобових приростів та покращенню коефіцієнту конверсії корму, а також скорочують випадки виникнення діареї у поросят. Результати показують, що добавки підтримують тварин у стресовий період відлучення.