Кислотність шлунку підсисних поросят перебуває на середньому рівні, однак уже після відлучення починає зростати, по-різному впливаючи на перетравність корму та мікрофлору шлунково- кишкового тракту. При цьому для максимального засвоєння білків та підтримки здоров’я тварин у цей період важливо контролювати рН шлунку поросят.
Значення кислотності
Рівень кислотності шлунку дорослих свиней залежить від секреції соляної кислоти. Це неорганічна кислота, що допомагає перетравленню білків. Розщеплення білків рослинного походження у шлунку свиней на дорощуванні—відгодівлі можливе тоді, коли рН шлунка — 2–3,5. До того ж кисле середовище допомагає знищувати більшість патогенних мікроорганізмів, які потрапляють до травної системи з їжею та водою. Тобто високий pH шлунка є необхідною умовою кращого перетравлення кормів та забезпечення доброго здоров’я кишечника.
У новонароджених поросят низька кислотність шлунка (5— 6 рН), що посилює буферну здатність молозива. Хоча це суперечить попереднім твердженням, на те є вагома причина. Щадна кислотність дозволяє різним мікроорганізмам, у тому числі патогенним бактеріям, проникати в шлунок, а звідти — у тонкий і товстий кишечники, формуючи нормальну мікрофлору шлунково-кишкового тракту поросяти. А це — обов’язкова умова здоров’я тварини.
Разом із тим, уже після кількох годин ссання, кислотність шлунка поросят знижується до 4 рН і залишається на цьому ж рівні до відлучення, а часто ще й упродовж перших 3–4-ох тижнів дорощування. Тоді рН шлунка продовжує поступово підвищуватися, поки не досягне оптимального показника — 2–3.
Переваги раннього підвищення кислотності шлунка поросят-сисунів
Помірна кислотність (близько 4 рН) шлунка підсисних поросят сприяє активації хімозина (реніна) — ферменту, що «відповідає» за згортання молока. Через його брак молоко швидко проходитиме шлунково-кишковим трактом, майже не перетравлюючись. Причому в тонкій кишці воно стане живильним середовищем для розвитку хвороботворних бактерій.
Пепсин (фермент, який розщеплює білки) також може згущувати молоко, хоча й не так ефективно, як інші ферменти. Це важлива особливість, адже захищає від перетравлення корисні для поросят імуноглобуліни, що містяться у молоці.
Помірний рівень кислотності шлунка, з одного боку, сприятливий для розмноження лактобактерій, а з другого — пригнічує розвиток патогенних мікроорганізмів. Здорова популяція лактобактерій продукує молочної кислоти достатньо для того, щоб підтримувати сталий рівень рН шлунка. Водночас, це стримує секрецію соляної кислоти. Тобто за наявності молочної кислоти у шлунку неможливе продукування інших кислот. Це одна з причин, чому в раціон відлученців серед всіх органічних кислот найчастіше додають молочну.
Як змінюється кислотність при відлученні?
На момент відлучення поросята ще погано споживають прикорм, а кислотність шлунку залишається відносно невисокою. При цьому активність пепсину досягає максимуму за вищої кислотності — у межах 2–3,5. Саме за таких умов розщеплюватиметься і засвоюватиметься більшість білків.
Погане перетравлення білків у шлунку поросят не тільки знижує ефективність годівлі, але й збільшує чисельність умовно-патогенних бактерій, зокрема Е.coli. Це типова причина діареї, а інколи — загибелі тварин. При цьому підвищення перетравності білків зменшує необхідність використання ветпрепаратів та запобігає розвитку захворювань.
Як забезпечити добре перетравлення білків?
Щоб запобігти порушенню травлення білків у відлученців вживають такі заходи:
- У перші дні після відлучення раціон поросят має містити низьку частку білків, які при цьому мають бути високоперетравними. Тож продукти рафінованих рослинних білків (з сої, пшениці, гороху), інгредієнти тваринного походження (рибне борошно, яєчний білок) і молочні продукти обов’язково мають входити до складу корму для відлученців.
- Якщо поросят годують «досхочу», це призводить до перевантаження незрілої травної системи. Тому краще у перші 2–5 днів після відлучення годувати їх дозовано. Довше не потрібно, адже це негативно вплине на виробничі показники тварин.
- Додавання молочної або будь-якої іншої кислоти до раціону відлученців зазвичай допомагає покращити виробничі показники тварин більшою мірою завдяки своїм антимікробним властивостям, а не за рахунок здатності підвищувати кислотність шлунка. У такому випадку значення має не те, скільки кислоти застосовувати, а яка це кислота. Тож крім визначення оптимального дозування, вирішальним має бути правильне поєднання органічної кислоти з основними білковими компонентами корму, які потрібно перетравити.
Більшість дослідження демонструють, що рівень органічних кислот у кормі поросят після відлучення має сягати 20 кг на тонну. Проте практика доводить, що 10 кг/т — оптимальний рівень. Це тому, що більші дози деяких (не всіх) органічних кислот можуть спричиняти окислення та знижувати споживання корму. Разом із тим, з маркетингових міркувань та з точки зору зниження собівартості, рекомендують використовувати 1–2 кг кислоти на тонну, але цього недостатньо. За такої кількості не виникне жодних проблем з травленням, але тільки за умови, що корм та середовище утримання поросят вільні від патогенних мікроорганізмів. До того ж невисокий рівень кислоти у раціоні не гарантуватиме істотного покращення перетравлення білків.
Тому, розробляючи раціон для відученців та визначаючи вміст органічної кислоти у прикормі, важливо враховувати фізіологічні особливості тварин (природній рівень рН шлунка) різних технологічних груп, тип білкових інгредієнтів та органічної кислоти у кормі. Це забезпечуватиме максимальне засвоєння білків і покращуватиме здоров’я травної системи свиней.