Чи втратили українські аграрії інтерес до прогресу розповів голова асоціації AgTech Ukraine Юрій Петрук.
Чи помічаєте ви збільшення інвестицій в технологічні рішення українськими аграрними компаніями?
В українському AgTech всі перемовини проходять достатньо довго. Сьогоднішні досягнення є результатами переговорів, що розпочались ще, наприклад, минулої осені. Реальну картину зміни інвестиційного клімату ми зможемо побачити лише наприкінці осені. Наразі в Україні можна помітити роботу звичайних інвестиційних фондів та, так званих «ангельських фондів», які підтримують стартапи та інвестують в український ринок. Так, почалось «ворушіння» інвестицій в технології, особливо це стало помітно за карантинний період. Але не можна сказати, що все це є результатом піврічної роботи. В Україні інвестори не готові вкладатись в стартапи на ранніх стадіях і не готові давати великі суми. Частіш за все, на перших етапах працюють приватні інвестиції, банківські кредити або вмикаються «ангельські» фонди. Принцип їх роботи полягає в тому, що умовну суму інвестицій на реалізацію проекту розділяють між собою декілька «ангелів», роблячи порівняно невеликі внески по кілька десятків тисяч доларів. Таким чином збирається необхідна сума. На більш пізніх стадіях включаються класичні венчурні фонди, але їх, зазвичай, вже шукають не в Україні.
Як вплинув коронавірус на впровадження технологій в аграрному секторі чи була якась пауза? Також цікавлять тренди у технологіях, які впроваджують у 2020 році.
Ні в Україні, ні у світі особливо нічого не зупинялось. Так, не було нових подій чи великих міжнародних проектів. Але за рахунок того, що перемовини тривають довго, напроти, ми побачили навесні достатньо велику кількість нових продуктів та інвестиційних угод. Через COVID з’явилось багато нових трендів: в Україні зріс попит на вітчизняне обладнання. До цього багато компонентів закуплялися в Тайвані, Китаї, Гонконзі. Через логістичні нюанси, поставки з цих країн стали проблемними. Почався новий тренд — активізація локального виробництва обладнання. Сьогодні люди хочуть, щоб більше складових елементів обладнання елементи були від місцевих постачальників, щоб знати, хто несе відповідальність та мати реальний зв’язок із виробниками.
Якщо говорити про тренди технологій, то на сьогодні значно збільшився попит на розробки Digital Twins (цифрові дублікати, або цифрові близнюки). Коли дані з обладнання та процесів виробництва переносяться в електронний вимір. За роботою їхніх оцифрованих «двійнят» можна спостерігати, моделювати їх стан у майбутньому чи експериментувати з параметрами, підвищуючи тим самим їх ефективність. В Україні вже є компанії, які займаються такими розробками. Також, за останні 5−6 років у світі динамічно розвивається напрям з автономною роботою тракторів. У світі вже давно існують прототипи готові до серійного виробництва, але не існує правового поля для використання такої техніки у полях. Наприклад, у Європі, навіть якщо автопілот виконує 99% всього управління, за кермом все-одно має сидіти людина, — все через застаріле законодавство. Але зараз, з появою COVID-19, який змусив обмежити пересування людей, це питання стало дуже актуальним. Великі світові виробники почали лобіювати цю тему у законодавчому полі. Ще один тренд — уніфікація причепного обладнання для роботизованих платформ. Раніше кожен виробник таких платформ самостійно займався його розробкою. Але зараз більшість таких стартапів уже викуплені великими агровиробниками техніки і вони починають домовлятися між собою про спільні стандарти для можливості створення довільних комбінацій обладнання.
Наступне — доставка їжі, цей напрям дуже широкий та активно розвивається навіть в Україні. Спочатку на цей ринок зайшли сервіси (Glovo, Uber Eats, Raketa), потім власні служби доставки запустили самі ресторани, далі почали з’являтися стартапи з моделлю прямої доставки фермерських продуктів та страв, які готують спеціально для доставки на так званих «Cloud Kitchens» або «Dark Kitchens» (це новий тип ресторанів без зали для відвідувачів, де є лише кухня та доставка). Я особисто знаю 5 таких проектів у Києві і ще кілька у регіонах. Серед них Vitamin Box, Eatrix, Foodex24, Fasta… Також розвиваються онлайн магазини продуктів харчування, які забирають частину ринку у оффлайнових рітейлерів. Великі мережі не відстають і запускають свої мобільні додатки з можливістю доставки. Хороший приклад — Фора, куди сьогодні вже не потрібно йти за продуктами. Можна запустити додаток, зробити комплектацію покупок в найближчому магазині та кур'єр принесе все додому. Наступний тренд — це розвиток «urban farming»: це ферми розташовані в містах, найцікавішим прикладом є «вертикальні ферми». Цей тренд почав розвиватись, насправді, як хобі-сегмент, але це великий перспективний ринок. Драйверами стали імпортозалежні країни. Там запущені програми «food sustainability»: ідея полягає в тому, щоб забезпечити продуктами із мінімального споживчого кошика прямо в місті. Уряди країн бачать в цьому гарантовану якість, вчасність постачань, відсутність чи скорочення транспортних ризиків та забезпечення роботою локального населення.
Ще сильніше почала розвиватись тренд виробництва альтернативного протеїну — це лабораторно вирощене м'ясо, білкові суміші рослинного походження та білкові продукти із комах. В Україні драйвером цього попиту є розвиток культури вегетаріанства. У більш бідних країнах — це дешевший замінник м’яса. В Індії, наприклад, вегетаріанство — частина культури, тому це альтернативний продукт. Якщо говорити про країни з високим достатком, як Данія чи Норвегія — там інша мотивація, вони думають про навколишнє середовище.
PigUA.info за матеріалами agravery.com