Більшість господарств зосереджені на тому, скільки поросят у гніздах народилися живими і мертвими. Адже вважають, що саме від цих показників залежатиме прибутковість господарства та подальша стратегія відтворення. Проте варто змістити акценти на розробку та впровадження заходів зі збереження сисунів, щоб їх втрати не перевищували 10% на гніздо.
У даних про поросят важливо точно вказувати їх статус на момент народження. Свиноматки поросяться переважно вночі, і, якщо персонал недостатньо вмотивований, більшість гнізд оглянуть через кілька годин після того, як опорос закінчився. Тому, цілком можливо, що частину здорових живонароджених поросят, яких роздавила свиноматка через недостатній догляд, запишуть як мертвородів, а не як випадки неонатального падежу.
Мертвонароджених поросят просто відрізнити: їх тіло вкрите висохлим слизом, а на ратицях захисні «ковпачки».
У господарствах із високим ветеринарно-санітарним статусом найбільша частка падежу сисунів — поросята доброї кондиції, які загинули у перші кілька днів після народження. Основні причини: задавила свиноматка, переохолодження, недостатнє споживання молозива, діарея, вроджені вади тощо.
1. Задавила свиноматка
Це типова проблема для багатьох ферм, які вирощують сучасні генотипи свиней. Господар помічає, що час від часу в окремих гніздах падіж поросят упродовж підсисного періоду більший 15%. Можна не сумніватися, що основна причина — їх задавила свиноматка. Група ризику — поросята віком до трьох днів. Станки для свиноматок із обмежувальними дугами та гнізда для поросят, які вперше з’явилися в господарствах у 60-их роках минулого століття, — допоможуть вирішити проблему.
Безперечно, є свиноматки, які багато рухаються і лягають, коли і де їм заманеться, не дбаючи про безпеку своїх поросят. У картках обліку таких тварин роблять відповідну позначку, щоб вибракувати після відлучення. Однак більшість випадків, коли свиноматки давлять поросят, спричинені умовами утримання в маточнику. Це насамперед стосується великих вгодованих свиноматок, яких утримують у старих станках, не розрахованих на їх розмір. Жирні свиноматки хоч і не дуже рухливі, проте схильні різко лягати (поросята не встигають утекти).
Бажано, щоб у цеху опоросу була автоматична система кормороздачі, бо якщо персонал наповнює годівниці вручну, збуджені свиноматки підстрибують від нетерпіння (особливо у ранкові години-пік), травмуючи поросят, які опинилися під ними. Ще один істотний ґандж: слизька підлога під свиноматкою, через що вона не може плавно вставати і лягати.
Також важливо стежити за станом ратиць свиноматок. Якщо вони переросли чи є інші проблеми з кінцівками (ерозії, набряк, запалення суглобів тощо), тваринам складно рухатися, внаслідок чого може збільшитись кількість задавлених ними поросят. Ратиці потрібно регулярно оглядати і вкорочувати (бажано одразу після опоросу).
2. Переохолодження
Важливо, щоб поросятам було тепло: переохолодження не уникнути, якщо у приміщенні опоросу протяги, а підлога холодна і волога. Причому, чим тварина менша, тим ризик вищий (новонароджені не мають достатньо запасів енергії чи вродженої здатності зігріватися). Характерні симптоми: поросята кволі, повільно рухаються, холодні на дотик, можуть впадати в кому і гинути. Зазвичай вони збираються докупи та туляться до свиноматки, щоб зігрітися. В результаті частішають випадки, коли свиноматка їх травмує чи давить. Щоб цього не сталося, температура у цеху опоросу не повинна бути менше 20°С, а у гнізді з поросятами — 35°С.
3. Недостатньо молозива
Поросята, перебуваючи в утробі, не отримують через плаценту жодних захисних тіл від свиноматки і народжуються «стерильними». Необхідні антитіла вони отримують із молозивом, тому його споживання в перші години життя надзвичайно важливе. Молозиво багате на жири, а тому жовтуватого кольору, секретується впродовж першого дня лактації. Якщо в гнізді багато кволих сисунів, імовірна причина — вони споживають недостатньо молозива. Такі поросята апатичні, холодні на дотик, тремтять, погано рухаються. Їх дихання утруднене, вуха, рильце, хвости і кінцівки синюшні. Тварини неохоче прикладаються до соска, збираються докупи. Можливі летальні випадки.
Поросята мають схожі симптоми, коли уражені Escherichia coli (колісептицемія). Увага: ця бактерія — звичний резидент маточників, де не дотримуються гігієни. Щоб мінімізувати ризик зараження, вим’я свиноматок треба регулярно мити, а станки для опоросу дезінфікувати між партіями препаратами, які ефективні проти жирних плям (від молока). Для ефективного управління сектором опоросу потрібна достатня кількість операторів, щоб допомогти новонародженим поросятам (включаючи тих, які народилися вночі) отримати молозиво.
4. Діарея новонароджених
Бактеріальна діарея новонароджених поросят, спричинена зокрема колібактеріозом (ентеретоксигенні штамами бактерії Escherichia coli — ETEC), може бути наслідком неефективної програми вакцинування свиноматок. Вона швидко поширюється від гнізда до гнізда. Зазвичай хворіють сисуни віком від одного до семи днів від народження. Основні чинники розвитку захворювання: мала вага при народженні, гіпо- та агалактія свиноматок, антисанітарні умови в станку опоросу, неякісні корми для свиноматок, стрес-фактори. Інкубаційний період триває від кількох годин до кількох діб. У гнізді поросят у перші дні життя з’являється кілька хворих тварин, які можуть загинути ще до того, як почнеться діарея.
Потрапивши у шлунково-кишковий тракт, ентеретоксигенні штами бактерії Е. coli активно розмножуються, виділяючи ендо- та екзотоксини, які спричиняють запалення кишечника (накопичення рідини, розвиток діареї, загальна інтоксикація). Фекалії рідкі, сірувато-білі або жовто-сірі. Поросята одразу ж стають млявими, збираються докупи біля свиноматки, можуть лежати в неї на животі, відмовляються їсти. Вони гинуть переважно впродовж перших двох-чотирьох діб після інфікування через зневоднення і виснаження організму. Іноді гинуть усі поросята в гнізді, а ті, які все ж одужали, повільно ростуть та набирають вагу.
У поросят, які захворіли в пізніші терміни (після десяти днів) апетит не зникає, фекалії рідкі, сіробілого кольору, поросята швидко худнуть, однак відсоток летальних випадків малий.
Колібактеріоз лікують антибіотиками, зокрема пеніцилінової групи (орально), для відновлення водного балансу поросятам дають розчин електролітів.
Щоб уникнути поширення захворювання, контактувати з ураженими поросятами треба лише тоді, коли зробили всі необхідні маніпуляції зі здоровими. Причому працювати зі здоровими та ураженими гніздами обов’язково в різному одязі та взутті.
Нині поширений метод боротьби з ETEC — вакцинування поросних ремонтних свинок та свиноматок. У такий спосіб збільшують концентрацію антитіл у їх крові та молоці, що забезпечить поросятам кращий імунний захист. Із цією ж метою деякі експерти рекомендують використовувати метод зворотного згодовування: свиноматкам у пізній фазі поросності дають фекалії поросят, у яких діарея.
5. Вроджені вади
Новонароджені поросята можуть мати спадкові вроджені вади. Наприклад, одна з вад репродуктивного тракту кнурців — крипторхізм: це аномалія, яка характеризується затримкою опускання одного або обох сім’яників на їх шляху із черевної порожнини в мошонку. Якщо сім’яник затримався в черевній порожнині, його називають черевним, а якщо в паховому каналі — паховим крипторхом. Затриманий сім’яник завжди менший за розмірами, з порушеним сперматогенезом.
При паховому крипторхізмі місце знаходження сім’яника визначають пальпацією, а при черевному — за допомогою ультразвукової діагностики. Кнурців із такою вадою називають крипторхідами.
Гермафродитизм — генетичне захворювання (передається по батьківській лінії), спричинене аномалією розвитку статевого апарату: наявність у поросят одночасно ознак самців і самок (і сім’яники, і яєчники). У свиней переважає істинний гермафродитизм: одночасний розвиток статевих залоз самця і самки, коли вигляд зовнішніх статевих органів має незначні відмінності. Наприклад, у свинок-гермафродитів дуже маленька вульва та лише кілька сосків.
М’ясо свиней-гермафродитів має специфічний запах, тому їх треба вчасно каструвати.
1% кнурців має пахвинно-мошонкові грижі — зміщення внутрішніх органів у пахвинний канал і мошонку. Основні причини: природна схильність, широкий і короткий пахвинний канал, виснаження тварин, ослаблення м’язової стінки паху, підвищення внутрішньочеревного тиску при надмірній експлуатації чи розладах травлення, травми. Симптоми: невелика й округла припухлість у пахвині. Мошонка збільшена, еластична, м’яка, немає больових відчуттів. Лікують методом герніотомії (видалення грижі) з одночасною кастрацією кнурця.
Ще одна поширена вада поросят (особливо характерна для чистопородних Ландрасів) — недорозвинення м’язів кінцівок. Типова картина — розчепірені задні кінцівки, через що тварини не можуть підвестися і стояти. Причина — гіпоплазія м’язів спини.
Це захворювання є причиною падежу поросят: вони не можуть нормально ссати молоко (не можуть дістатися соска) та втекти від свиноматки, коли та лягає. Таким тваринам потрібна допомога операторів: вони повинні підсаджувати їх до вимені, а тоді прибирати у гніздо. Задні кінцівки можна зафіксувати, наклавши бандажі. Через п’ять діб їх треба зняти: поступово кінцівки ставатимуть міцнішими, можливе навіть цілковите одужання.
Проблема, притаманна переважно Ландрасам, — конгенітальний (вроджений) тремор. Уражені поросята дрижать і хитаються, коли стоять чи рухаються. Їм важко стояти рівно і добратися до вимені. Тремор вщухає, коли поросята сплять. У таких гніздах падіж сисунів зростає: тварини помирають від голоду чи їх травмують/давлять свиноматки. Конгенітальний тремор спричиняє дегенерація мозочка — частини головного мозку, що відповідає за рівновагу та контроль м’язів.
Відзначають й інші спадкові вади новонароджених поросят (наприклад, дефекти шкіри). Головне правило контролю вроджених дефектів — вчасно їх помічати і не використовувати уражених тварин у відтворенні.