Організація системи біобезпеки на свинофермі — питання комплексне. З досвіду спілкування з господарствами, є кілька аспектів, які вважають найпроблематичнішими:
- допуск на територію ферми та у виробничі приміщення, організація санітарної обробки персоналу;
- організація санітарної обробки транспорту;
- організація санітарної обробки виробничих приміщень.
Допуск на територію ферми та у виробничі приміщення
Насамперед важливо, щоб уся територія ферми була огороджена по периметру. Кращий варіант —суцільна огорожа. У випадку, якщо сітчаста, рекомендовано два контури, відстань між якими не менше 2 м. Цю «буферну» зону обов’язково регулярно очищати від рослинності, щоб не створювати прихистку для гризунів і птахів. Також помилково утримувати там сторожових собак, оскільки вони можуть виступати «посередниками» між зовнішнім середовищем та виробничою зоною.
Господарство повинно мати один контрольований пункт доступу: ворота та пропускник, які постійно зачинені. Доступ — за запитом. Це не дозволить потрапити в господарство сторонньому транспорту і відвідувачам.
Реєстрація у спеціальних журналах кожного працівника, відвідувача та транспортної одиниці, що потрапляють на територію господарства, — обов’язкова. Відвідувачі також повинні заповнити розроблену господарством анкету, де вказати, коли останній раз контактували з тваринами та який карантинний період витримали.
Пропускники повинні бути забезпечені дезінфікуючими засобами, а охорона проконтролювати, щоб кожен, хто потрапляє на територію ферми обробив руки. Останнім часом поширеною стає практика, коли на пропускнику працівники/відвідувачі змінюють взуття і верхній одяг на робочі. Пропускник, відповідно, поділений на чисту та брудну зони, що розділені фізично (оптимальне рішення — данська лавка, фото 1). Другий етап — проходження санпропускника перед тим, як потрапити безпосередньо у виробничі приміщення. Важливо, щоб санпропускник також мав чіткий поділ на чисту та брудну зони (фото 2) і його використовували виключно для санітарної обробки персоналу. З порушень, які зустрічаються на практиці — чиста зона, де персонал перевдягається в робочий одяг після душу, функціонує як кімната відпочинку або місце для прийому їжі (фото 3). Типова помилка — через санпропускник передають харчі для працівників та інші матеріали, необхідні для забезпечення виробничого процесу (для цього повинен бути окремий приймальний бокс/вікно, фото 4). На вітчизняних фермах не практикують, щоб санпропускник був зачинений після того, як почалася робоча зміна (доступ — за запитом). Таким чином, ніхто не контролює, хто проходить через пропускник упродовж дня і чи працівники, які виходять із виробничих приміщень, проходять повну санітарну обробку, коли повертаються.
Зверніть увагу, що через санпропускник персонал не може проносити особисті речі, включно з телефонами і цигарками. Щоб не спричиняти дискомфорту у виробничих приміщеннях повинні бути робочі телефони, цигарки можна придбати на території ферми. Ще один аспект — комплект робочого одягу також повинен включати спідню білизну (якщо ні, буде порушено принцип поділу на зони — або персонал після душу повертатиметься в брудну, або перед душем заходитиме у чисту, щоб перенести білизну туди, не намочивши).
Обов’язково, щоб у чистій та брудній зоні працівники були забезпечені комплектами рушників (рекомендовано різного кольору) та фенами. Помилка, яка часто зустрічається, — персонал проносить через душ рушник з брудної зони в чисту і навпаки; фен є лише в одній із зон, що порушує односторонній потік персоналу.
Організація санітарної обробки транспорту
Найкраща практика: зовнішній транспорт не заїжджає на територію ферми, перевантаження тварин/матеріалів відбувається у демаркаційній зоні (відокремлює територію ферми від зовнішнього світу), всі перевезення територією ферми здійснює внутрішній транспорт. У такому разі зовнішній транспорт миється/дезінфікується ззовні, а для санітарної обробки внутрішнього є спеціально обладнаний майданчик на території ферми.
Проте більшість вітчизняних свиногосподарств не застосовують таку модель — зовнішній транспорт допускається на територію ферми. Переважно ідеться про кормовози. Протоколи санітарної обробки у більшості випадків будуть схожими: дезінфекційний бар’єр—обробка коліс дезінфектантом — в’їзд на територію ферми. При цьому варто розуміти, що дезбар’єр може бути не засобом знезараження транспорту, а накопичувачем патогенів. Щоб цього не сталося, концентрацію розчину треба оптимізувати щодня (обов’язкові записи в журналі).
Незалежно від протоколу санітарної обробки транспорту, господарство повинно мати СОП* і навчати персонал відповідно до цих інструкцій. Це ключовий чинник того, щоб миття і дезінфекції були якісними. Наприклад, якщо дезінфікують всі поверхні транспорту, важливо, щоб розчин наносили зверху донизу та в напрямі від кабіни до задньої частини, а не навпаки (якщо не дотримуватися цього принципу, є ризик контамінувати поверхні).
Варто пам’ятати, що оптимальний протокол дезінфекції складається з 4-ох частин:
- механічне очищення від бруду/органіки;
- миття;
- обробка дезінфектантом;
- період експозиції (час, упродовж якого дезінфектант діє на робочих поверхнях).
Якщо господарство має майданчик для миття транспорту, важливий його дизайн (фото 5): поверхня має бути водонепроникною (оптимально — бетонною), з ухилом для того, щоб не застоювалася відпрацьована вода, та дренажними отворами, куди вона має стікати.
У жодному разі не можна мити/дезінфікувати зовнішній транспорт на території ферми.
Нині господарства, які працюють над посиленням біобезпеки, застосовують якісніші інструменти дезінфекції транспорту — камери для «запікання» (при температурі 70–750С) та дезбар’єри закритого типу, що дозволяють обробку гарячим туманом (фото 5).
Організація санітарної обробки виробничих приміщень
Основний принцип, якого треба дотримуватися, — «порожньо-зайнято». Це означає, що після того, як приміщення звільняють від тварин, його миють, дезінфікують і висушують перед тим, як заповнити новою партією.
При цьому основна складова успішної санітарної обробки приміщення — якісне миття, особливо якщо застосовуєте миючий засіб.
Важливий аспект — мити приміщення повністю. Адже практика вітчизняних свиногосподарств демонструє, що часто «пропускають» стелі, частину стін (миють тільки половину від підлоги, бо далі, мовляв, чисто), важкодоступні місця під годівницями тощо. Перевірити якість очищення виробничих приміщень просто — подивіться на стелі: якщо бачите павутиння, значить працівники, відповідальні за це завдання, не справляються зі своїми обов’язками. Щоб цього не допустити, у господарстві повинна бути СОП, якість миття/дезінфекції періодично перевірятися.
До речі, щоб переконатися, що дезінфікуючий засіб, який застосовуєте, ефективно знищує патогени, можете скористатися доступними на ринку експрес-тестами. Крім того, змиви після того, як здійснили санітарну обробку, періодично направляйте в лабораторію для досліджень.
Вибір дезінфектанту
Якісний сучасний дезінфектант повинен відповідати таким критеріям:
- мати широкий спектр дії;
- вбивати патогени при низькій концентрації робочого розчину;
- працювати в присутності тварин та бути не шкідливим для них;
- бути безпечним та зручним у застосуванні для оператора;
- не потребувати ротації;
- бути ефективним при низьких температурах;
- мати короткий час експозиції;
- бути зручним у транспортуванні та зберіганні;
- бути безпечним для навколишнього середовища.
Нині кращими вважають дезінфектанти з діючою речовиною пероксимоносульфатом калію, що мають окислювальну дію. На відміну від інших дезінфікуючих засобів, зокрема альдегідів, вони не мають токсикологічного впливу на організм, за дуже короткий термін (секунди!) знищують патогенні мікроорганізми. Такі дезінфектанти мають виражену віруцидну дію.
За матеріалами презентації Кріса Касана, експерта з питань дезінфекції (ТОВ «Альфа 77»), під час Х Міжнародного конгресу «Прибуткове свинарство»