EuroCommerce: територія якісного м’яса!

	Віталій Павлівський, директор ТзОВ «Євро-Комерс»
	Віталій Василишин, комерційний директор компанії

• Як почалася історія підприємства і чому вибрали саме сегмент забою та первинної переробки?
   
• Віталій Павлівський: Заснували підприємство у 2002-му році. Перший після будівництва і введення в експлуатацію забій відбувся у 2005-му. Потужність бійні на той момент була невелика — 200–250 голів на добу. За 10 років у м’ясному бізнесі ми збільшили її до 600— 800 голів за зміну. Кожний етап обробки м’ясної продукції відбувається у призначеному для цього цеху (передзабійне утримання тварин, первинна переробка, цех субпродуктів, жировий та кишковий цехи). Окремо функціонують холодильний цех, у якому охолоджують м’ясо і субпродукти, а також камера шокової заморозки, постійна температура в якій — 35 °C. Кожен процес у підприємстві контролюється.
  
  Віталій Василишин: Обрали цей сегмент, аналізуючи тенденції розвитку галузі в Україні, Європі та сусідній до нас Польщі. На початку двохтисячних у нас уже почали «приживатися» певні стандарти переробки м’яса. Проте, масовий стихійний забій, що мав місце на ринку, не відповідав їм. Ковбасні цехи вимагали якіснішого обслуговування: пісні туші, швидка цивілізована доставка, а не продукти подвірного забою. Така переорієнтація була стрімкою. Ми просто підлаштувалися під тенденцію — створили передове підприємство. Обладнали його за наймоднішими «віяннями» європейських боєнь (обладнання німецької компанії BANSS), закупили спеціалізований транспорт, у якому розвозимо свинину на підвісах, а не навалом. Згодом створили на базі «Євро-Комерс» власне транспортне підприємство з автопарком із сучасних автомобілів та спецтехніки (рефрижератори, машини для перевезення м’ясопродуктів, живих тварин). Переконані, що сьогодні у нашому бізнесі виживає той, хто дає клієнту найкращу якість та ціну, при цьому забезпечує додаткові послуги, зокрема доставку товару.
   
• А про глибшу переробку та створення сировинної бази «під себе» не замислювалися?
   
• Віталій Павлівський: Такі плани були. Проте перемогло переконання, що в усьому треба бути спеціалістом. Або ж, як мінімум, спочатку довести до бажаного рівня основну справу, а вже потім дивитися, в яких напрямках розвиватися далі. Ми все ще вдосконалюємося!
  
  Щодо вирощування свиней, дефіциту сировини на ринку немає. Сектор розвивається швидкими темпами: нові — будуються, а існуючі комплекси нарощують потужності. Тому на разі «входити» у цей сегмент не вбачаємо за доцільне.
  
  Віталій Василишин: Для нас головне професіоналізм. Звичайно, можна і ковбасний цех відкрити, і своє фермерське господарство збудувати, а тоді додати ще й рітейл, та навіщо? Світ розвивається за рахунок вузької спеціалізації. В Україні ж вважають, що вертикальна інтеграція дає повну незалежність та балансує прибутковість виробничого ланцюга. Однак ринок є ринок, він задає свої умови, незалежно від того, своїх чи куплених свиней переробляє підприємство. Так, у певні періоди інтеграція дає значні переваги. Проте не можна освоїти неосяжне!
   
• Виробники свинини думають інакше: великі підприємства поступово розвивають чи задумуються над розвитком власної м’ясопереробки.
   
• Віталій Павлівський: Можливо і так. Але погодьтеся, свинокомплекс та бійня — це два окремі бізнес-підприємства, зі своїм штатом, своєю бухгалтерією і т.д. Тож «витягати» сировинну базу на рівень прибутковості за рахунок власної переробки і навпаки — ніхто не буде.
  
  При цьому не варто забувати, що у кожного бізнесу своя специфіка та свої «підводні камені». Ті, хто входить у переробку після свинарства, стикаються з новими для себе умовами роботи, наприклад, дебіторською заборгованістю.
   
• Ви працюєте у «замкнутому просторі»: з одного боку — виробники свинини, в яких купуєте сировину, з другого — виробники ковбас та м’ясопродуктів, яким ви її постачаєте після первинної переробки. На що орієнтуєтеся, обираючи партнерів?
   
• Віталій Василишин: Основний критерій — взаємна довіра. Нині ситуація на ринку нестабільна і часто навіть непрогнозована. Хочеться бути впевненим, що виробник продасть домовлену партію тварин, а ковбасний цех придбає звичний обсяг сировини. Довіри вимагають і самі умови роботи: свинокомплекси не працюють у кредит — не можна забрати в них живець сьогодні, а заплатити через тиждень-два. Водночас маємо надавати товарний кредит нашим покупцям. У результаті отримуємо касовий розрив.
  
  Віталій Павлівський: Обираючи партнерів, також звертаємо увагу на логістику. Живець купуємо переважно у західному регіоні. Хоча були часи, коли їздили за свинями в Мелітополь, Харків та Дніпропетровськ. Тоді різниця у ціні покривала витрати на дорогу. Однак нині в пріоритеті робота з місцевими виробниками.
   
• Купуєте свиней у присадибників?
   
• Віталій Василишин: Ні, від цього вже відмовилися. Сучасні відгодівельні комплекси довели, що українці люблять м’ясо, а не сало. Крім того, немає сенсу купувати у населення сало за ціною м’яса.
   
• У вас на прохідній висить плакат, який інформує про африканську чуму свиней. Як епізоотична ситуація позначилася на роботі вашого підприємства?
   
• Віталій Василишин: Розуміємо всю серйозність ситуації, ризики і масштабність наслідків для виробника, якщо хвороба потрапить у господарство. У нашому ж випадку важливі втрати не тільки фінансові, а насамперед — іміджу. Ми не хочемо стати для виробників свинини причиною проблем. Тому вимоги дуже жорсткі. Спеціалізований транспорт для перевезення живих тварин вимивається, дезінфікується та висушується. Тварин перед прийомом обов’язково оглядає ветеринарний лікар. До речі, на машини встановлені GPS-навігатори.
   

• Класифікація туш свиней за допомогою CGM-сканера та їх маркування 

  Підприємство Euro-Commerce одне з перших придбало сканер для класифікації туш свиней. Що стало стимулом, адже серед переробників поширена думка, що це невиправдані інвестиції?
   
• Віталій Василишин: Оплата за вирощену свинину повинна бути справедливою. Якісний продукт завжди коштує дорожче, адже й витрати на його виробництво більші. З іншого боку, ми не можемо продавати півтуші чи відруби різної якості за тією самою ціною, а отже, втрачаємо кошти, якщо оплата за свиней не диференціюється залежно від виходу м’яса. Сканер — це інструмент, який дозволяє пояснити виробникам свинини, наскільки їх продукт відповідає поставленим вимогам, та об’єктивно його оцінити.
   
• Як вони сприймають таку інформацію?
   
• Віталій Павлівський: Переважна більшість добре, але є й такі, які «інновацію» не сприймають, вони переконані у тому, що краще за сканер знають якість своїх свиней. Проте після двох місяців використання сканера, ми зрозуміли, з ким працювати не варто.
  
  Віталій Василишин: Ми ділимося інформацією з постачальниками живця, щоб вони мали можливість оптимізувати виробництво. Адже візуально не відрізниш свиней, які мають 50% і 60% виходу м’яса. А 10% м’яса — це гроші! І не тільки наші чи наших покупців, а й самого господарства. Це вказує на певні проблеми в годівлі чи утриманні тварин, які здорожують собівартість виробництва.
   
• Ви застосовуєте європейську систему класифікації туш SEUROP. Який клас у загальній масі свинини переважає?
   
• Віталій Павлівський: Тепер переважає E-клас (вихід м’яса з туші 55–59%), але для цього довелося відібрати постачальників. Оскільки, якби ми працювали з усіма, в кого закуповували свиней на початку роботи, в тому числі і в населення та невеликих неспеціалізованих аграрних підприємств, то картина була б іншою, — переважав би клас U (50–54%). Нині досягли того, що частка таких туш — 5–10%, і ми її постійно зменшуємо. Туш S-класу (більше 60% виходу м’яса) — 20–30%.
   
• Коли ціна на живець падає, починають активно говорити про експорт. Однак ініціатива багатьох — лише на словах. Із запрошених м’ясопереробників ви єдині погодилися взяти участь у торгівельній місії до Гонконгу — представити свою продукцію на українському стенді у рамках продовольчої виставки HongKongFoodExpo*. Які результати?
   
• Віталій Василишин: Над розвитком експортних каналів працюємо вже два роки поспіль. Минулого року наше підприємство також брало участь у виставці Anuga**: мали власний стенд. Там ми були, мабуть, єдиною компанією, яка представляла галузь свинарства. Що стосується Гонконгу, то рішення прийняли з огляду на те, що Україна на разі має право експортувати туди свинину. Однак усі розуміємо, що Гонконг — якщо не «вікно», то принаймні «кватирка» для поставок у Китай. Тому, коли отримали пропозицію взяти участь у торговій місії, яку організували ФАО, ЄБРР, АСУ, погодилися, оскільки це дало можливість зустрітися з нашими контрагентами (вже мали певні напрацьовані контакти) і побачити, як працює цей ринок. До цього ми вже відвідували виставку у Шанхаї, тож можемо впевнено сказати, що на ринок КНР орієнтується весь світ. І Україна не одна у прагненні відкрити його для експорту. Однак, якщо не будеш рухатися вперед, ніхто тебе не підштовхуватиме! Завдяки участі у виставці ми підписали низку контрактів і вже відбулися перші поставки продукції новим контрагентам. Розглядаємо у недалекому майбутньому можливість торгівлі і свининою, хоча поки важко конкурувати за ціною з Європою та Америкою.
   
• Які ринки збуту, на вашу думку, є цікавими?
   
• Віталій Василишин: Насамперед країни Південно-Східної Азії: вони стрімко розвиваються, економіка росте швидкими темпами і при цьому мають традиції споживання свинини. Ще один напрямок — африканські країни. І, звичайно ж, Японія та Південна Корея, які є найбільшими споживачами свинини, тож і ціни там суттєво вищі. Хоча ці ринки ризиковані: працюють за власними законами і правилами. Наприклад, у Японії держава регулює імпорт. Якщо його надходження перевищує потреби, всі контейнери можуть зупинити у порту і вони стоятимуть на воді доти, доки не знімуть заборону.
  
  Однак такі нюанси не мають бути перепоною для розвитку експорту! Навіть якщо наша держава не налаштована нам допомогти у налагодженні каналів збуту, готові докласти власних зусиль. Так, це чималі інвестиції, однак переконані, що вони обов’язково окупляться вже найближчим часом!

* HKTDC FoodExpo (13–17 серпня 2015-го, Гонконг) вважають найбільшою продовольчою виставкою азіатсько-тихоокеанського регіону, яка щороку об’єднує світових виробників і постачальників продуктів харчування. Виставка складається з трьох зон: PublicHall, GourmetZone та TradeHall (де була представлена Україна). 2015-го року виставка налічувала 1200 експонентів з 24 країн світу, кількість відвідувачів сягнула 20 тисяч.

Презентація України у рамках HKTDC FoodExpo, як потенційного експортера молочної, м’ясної, борошномельної та кондитерської продукції, відбулася в рамках торгової місії, організованої за підтримки Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) та Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР). Це дозволило представникам бізнесу налагодити нові контакти та розширити географію поставок.

** Виставка для представників рітейлу та сфери харчування. Проходила у Німеччині (м. Кельн) 10–14-го жовтня 2015-го року).