«Явір-Агросервіс» — підприємство з сучасним обличчям. Новітні технології, креативність та перспективність — критерії, завдяки яким досягають успіху. Йдучи в ногу з часом, підприємство стає соціально спрямованішим та відповідальнішим перед місцевими громадами. Для його керівника, Євгенія Бондарчука, це принципова позиція. У період випробувань на міцність такі ознаки характеризують відповідального фермера, патріота своєї землі, вмілого стратега, який усвідомлено дивиться в майбутнє і готовий завжди вдосконалюватися, переймаючи досвід успішних.
 |
Євгеній Бондарчук, співвласник та керівник ПП «Явір- Агросервіс» |
Підприємство «Явір-Агросервіс» почалося з дружби та прагнення зайнятися справою, якою можна було б гордитися. Почали з малого — пекарні. Тоді, щоб не було перебоїв з поставками борошна, побудували млин. Для млину потрібна була пшениця. Отож, купили комбайн і почали надавати послуги з обробітку земель. Тоді взялися формувати власний земельний банк, який з 70 гектарів за роки збільшився до трьох тисяч. Однак на новий рівень вийшли, придбавши свиноферму.
Євгеній Бондарчук: «Років п’ятнадцять тому придбали господарство в с. Поташня на Вінничині, що мало ферму і 450 свиней у ній. Перші роки підтримували її існування. Аж поки не стали учасником Асоціації «Свинарі України» і взяли участь у кількох навчальних поїздках. Побачив, як працюють фермери в Європі, США, Канаді. Це відкрило очі на бізнес і надихнуло розвивати його. Закупили якісну данську генетику, побудували сучасний маточник, змінили технологію, наростили потужності до 400 свиноматок і, в результаті, отримали вітчизняну ферму, де добре поєднуються кращі глобальні підходи та практики. Не все одразу вдалося і не за рік втілилося… Проте зараз задоволені показниками. Тим паче, що вони позитивно позначаються на фінансовій частині підприємства!»
Господарство «Явір-Агросервіс» максимально автономне: від поля до реалізації живця. При цьому розвиває інші види тваринництва, зокрема козівництво та вівчарство. Євгеній Бондарчук: «Той, хто працює на землі, проте не має тваринництва, — бізнесмен, але не господар! В одній з поїздок почув від американського аграрія, що якщо маєш ферму, то ти просто фермер. Якщо при цьому вирощуєш тварин, то ти багатий фермер!
Аграрії, у яких немає тваринництва, приречені на банкрутство у далекому майбутньому. Через оптимізацію врешті опинимося в таких жорстких умовах, коли в бізнесі залишиться той, хто, виростивши зерно, зможе його згодувати та отримати додану вартість. Хоча статистика поки невтішна. Колись наш Бершадський район нараховував 32 господарства. Кожне з них мало свиноферму, що налічувала від 2 до 40 тис. свиней. Загальне поголів’я району сягало 300 тис. голів. А сьогодні, крім мене, ніхто свинарством не займається. Кози і вівці спочатку були хобі! Тут ситуація схожа на свинарство: щоб досягти добрих показників, довелося завезти якісну генетику. Займаємося двома породами — Дорпер і Тексель, які у світі цінують за м’ясні якості. За останні кілька років ми продали близько 200 баранів-плідників.
А отже, задяки таким господарствам, як наше, поступово формується покращена закордонною вітчизняна генетика. Була ідея почати розвивати м’ясний напрям ВРХ, але через тривалу окупність цього напряму тваринництва, поки її реалізовувати не поспішаємо». У «Явір-Агросервіс» переконані, що запорука успішного виробництва — персонал. Тут колектив формували і виховували власними силами. На початку навіть над станками розвішували плакати, де прописували перелік обов’язків оператора та послідовність їх виконання.
Євгеній Бондарчук: «Ми принципово не наймаємо спеціалістів, які хваляться історією працевлаштування на різних комплексах. Бо тут досвід не головне. Адже одразу постає питання, що змусило працівника змінювати роботу. У нас не було головного технолога. До нашого села приїхала сім’я переселенців з Донецька. Чоловік працював на шахті, а його дружина — в торгівлі. Нічого спільного з сільським господарством не мали. Жінка просилася до нас на ферму. Почала з відгодівлі, де потрібні мінімальні знання. Тоді підміняла на маточнику, де і залишилася. Якось підійшов до комплексу, а там чорнобривці квітнуть. Заходжу в побутівку, а там біла скатертина на столі та квіти. І все це вона: вклала в роботу не лише зусилля, а й душу! Зараз це сучасний технолог, спеціаліст вищого розряду! Таких людей з підприємства не відпускають! А щодо ролі кадрів, наведу ще один приклад. Почали помічати, що поросята погано ростуть, значно збільшився падіж. Довго шукали причину, аж доки не помітили, що пістолет для ін’єкцій заліза поламаний і не видає повну дозу препарату. Як кажуть, уся сіль — у деталях. І саме від працівника залежить, як швидко їх виявлять та виправлять. Його прагнення досягати результату визначає, врешті, успішність підприємства!»
Працівники «Явір-Агросервіс» знають, що б не сталося, вони можуть розраховувати на підтримку і допомогу підприємства. Керівництво також дбає про професійний розвиток своїх спеціалістів. На думку пана Євгенія, найкраще вчитися під час спілкування з колегами: обмінюватися досвідом та прислухатися до порад. Це була однією з причин приєднатися до кола підприємств-учасників Асоціації «Свинарі України».
Євгеній Бондарчук: «Шкода, що COVID-19 значно обмежує спілкування. З іншого боку, вчимося працювати поновому. І ще раз доводимо, що аграрні підприємства — дбають не лише про свій бізнес, а й про громади, в яких працюють. Якщо в селі немає основного бюджетоутворюючого господарства, то й села не існуватиме. І якщо буде 50 фермерів, скажімо, зі 100 га кожний, ситуація кращою не стане. Мала вірогодність, що питання соціального плану – ремонт школи, дитячого садка, доріг тощо — будуть вирішені. Таке село роздробиться на 50 основних дворів, а решта людей повиїжджає. Сформується хутірська система, де буде малий фермер і клаптик землі біля його хатиСьогодні для села важливо мати господарство з банком землі хоча б від 1 тис. га. Тоді люди, що тут живуть, зможуть знайти захист. Свіжий приклад. Вчора на державній ділянці біля нашого села горіла частина лісу. Якщо б не виїхали своєю пожежною машиною, своїми тракторами, які обдискували периметр загорання, то не одна сотня гектарів лісу й залісних ділянок згоріла б. В умовах коронавірусої пандемії намагаємося попередити можливий спалах недуги в селі. Під час карантину не лише забезпечували лікарню всіма необхідними засобами захисту, а навіть вулиці знезаражували дезінфіктантами».
Незважаючи на певні складнощі, Євгеній Бондарчук переконаний, що бути фермером в Україні значно краще, ніж у «цивілізованіших» країнах. А тому в планах підприємства і надалі розвиватися!
Євгеній Бондарчук: «Що б не говорили, але у нас значно лояльніші умови роботи. Так, в Україні немає стабільності, проте ми маємо значно більше свобод і шляхів вирішення проблем. Навіть наше недосконале законодавство у багатьох аспектах дає більше простору для розвит- ку бізнесу. А той, хто жаліється, як у нас погано, і як «там» добре, просто недостатньо обізнаний! Аграрний бізнес не простий. Працювати на землі і з тваринами зможеш, тільки якщо любиш цю справу! За примусом не вийде! Я маю мрію, над реалізацію якої вже почав працювати — господарство на 1000 свиноматок закритого циклу. Не перебудова радянської ферми, а комплекс «з нуля», де всі корпуси з’єднані галереями. Проект вже готовий, локація визначена. Однак поки не зрозуміла ситуація з ринком землі, за будівництво братися не будемо. А там життя покаже. Бо ідей у нас багато. На скільки вистачить здоров’я і сил, стільки й зробимо!».
За матеріалами журналу «Прибуткове Свинарство», жовтень 2020.