Синдром ММА: заходи профілактики та лікування репродуктивних проблем у свиноматок

Роман Березовський, к.в.н., директор ПАП «Агропродсервіс»

ЕТІОЛОГІЯ ММА

Синдром ММА — захворювання, спричинене не тільки ветеринарними (інфекції), а й технологічними чинниками, адже часто до його розвитку призводить порушення акліматизації ремонтних свинок, неправильний менеджмент та годівля свиноматок наприкінці поросності й під час опоросу, стреси, довготривалий опорос, різні порушення в його ході тощо. У результаті відбувається розвиток інфекційних хвороб репродуктивної й сечовидільної системи, а також інших органів і систем організму.

Головною причиною ММА є бактеріальні інфекції статевої системи, зокрема, E.Coli (у 60% випадків інфекцій статевої системи та уражень шишки матки). Серед інших збудників — Corynebacterium, Staphylococcus aureus, Streptococcus, хламідії, а також грам-негативні бактерії, які виділяють ендотоксини.

Загрожують здоров’ю свиноматок інфекції сечовидільної та інших систем організму, спричинені E.Coli, Actynobacteriumsuis, Streptococcus spp., Staphylococcus spp. У такому разі змінюється кислотність сечі — pH > 7, а 70–80% свиноматок старше 6-го опоросу хворіють на хронічні цистити. Разом із тим, спричиняти порушення роботи сечовидільної системи можуть не тільки патогени, а й неправильний менеджмент у цеху опоросу. Насамперед, це недостатнє забезпечення свиноматок водою або неналагоджений тік води в системі. Слід зважати, що тварини після опоросу мають випивати 12–22 літри води, тому швидкість току має сягати 22 л/хв.

Ще одна причина розвитку ММА — порушення акліматизації ремонтного молодняка. Найчастіше вони пов’язані з тим, що свинки не встигли адаптуватися до патогенного навантаження ферми через відсутність їх контакту зі свиноматками з основного стада або їхніми фекаліями.  

Крім того, трапляються випадки, що осіменяють незрілих та фізіологічно несформованих ремонтних свинок. Тварин масою менше 130–140 кг запліднювати недоцільно. Важливо орієнтуватися саме на масу, а не на вік, адже сучасна генетика дозволяє тваринам швидше рости.

Неправильна годівля свиноматок теж може провокувати метрит-мастит-агалактію. Щоб не допустити порушень, треба дотримуватися кількох рекомендацій:

• До 90-го дня поросності свиноматка має споживати 2,5 кг. Уміст вітамінів, мікроелементів, амінокислот і білку в раціоні повинен бути високим для забезпечення усіх фізіологічних потреб організму тварини та розвитку плодів.
• Оскільки з 90-го дня поросності відбувається активний розвиток плодів (зростають з 60 г до 1–1,2 кг), середньодобова кількість спожитого корму повинна сягати 4–4,5 кг. Причому вміст клітковини в ньому варто збільшити. Це покращує перистальтику кишечника й попереджує закрепи.
• На момент опоросу свиноматок не годують, а після нього додають глауберову сіль (допомагає очистити кишечник).

Довготривалий чи утруднений опорос часто загрожує ММА. Якщо опорос триває понад 6 годин (у нормі — 3–4 год.), у 85% випадків виявляють це захворювання. Спочатку розвивається запалення вимені, а за 2–3 дні — агалактія.

Надання допомоги у ході опоросу теж небезпечне, якщо не дотримуватися всіх ветеринарних процедур, — можливе занесення інфекції до органів статевої системи.

Крім того, слабкі поросята — з вірусними захворюваннями і/чи з поганим смоктальним рефлексом — не можуть добре ссати молоко. Тому розвивається спочатку мастит, а тоді й агалактія.

Не менш важлива причина ММА — стрес через порушення умов утримання та мікроклімату в приміщенні. Якщо цех опоросу в неналежному санітарному стані — велика кількість гною та бруду, — можливе інфікування статевих шляхів свиноматки бактеріями, зокрема збудниками маститу — Streptococcus spp., Staphylococcus, E.Coli.

Крім того, щоб не спричиняти теплового стресу чи переохолодження тварин, температура в цеху на момент опоросу має бути 18–22 °С. 

ПАТОГЕНЕЗ

У механізмі розвитку ММА кочову роль відіграють грам-негативні бактерії та ендотоксини, які вони виділяють. В кишечнику свиноматок завжди має місце дисконфлікт бактерій групи E.Coli та лактобактерій. В умовах стресу та болю при опоросі знижується резистентність організму. А якщо додати до цього неправильні годівлю, умови утримання та санітарний стан на фермі, появи ММА не уникнути, адже порушується захисна функція кишечника. За таких умов ендотоксини проникають через стінку кишечника до променевої артерії й далі з кров’ю розносяться по всьому організму. При цьому впливають на гіпоталамо-гіпофізарну систему та виділення гормону пролактину, тим самим погіршуючи секретування молока — його або замало, або взагалі немає.

Більше того, від ендотоксинів страждає не тільки свиноматка, а й поросята, які отримують їх з молозивом або молоком. З огляду на це, лікування виключно поросят не матиме ефекту. Основне завдання — вчасно розпізнати ММА у свиноматок та розпочати лікування.

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ 

Клінічні ознаки хвороби проявляються в трьох формах: гостра, підгостра та безсимптомна.

ПАТАЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ ТА ДІАГНОСТИКА

Нехарактерні, проте можна спостерігати ознаки, що виникають при запальних процесах — почервоніння, припухлість, виділення ексудатів зі статевих органів. Водночачс синдром ММА спричиняє зміни в нирках та сечовому мірухі — цистити й нефрити, слизисто-гнійне запалення шийки матки та епітелію, розширення кров’янистих судин в молочних залозах. Причому падіж спостерігають украй рідко.

Щоб діагностувати ММА, насамперед потрібно диференціювати синдром від інших захворювань: агалактії, що виникає після опоросу через підвищення рівня адреналіну (стрес), який порушує вироблення пролактину; гіпогалактії при зниженні рівнів прогестерону та естрогену; некрозів сосків унаслідок пошкодження чи травмування; набряку молочної залози тощо. Для цього застосовують лабораторні дослідження, які встановлюють чутливість до антибіотиків, визначають рН сечі, здійснюють оцінку кількості соматичних клітин у молоці (більше 2 млн клітин на 1 мл).

ЛІКУВАННЯ ММА

Залежно від перебігу захворювання обирають один із варіантів:

Варіант 1 — антибіотикотерапія впродовж не менше 5–7-и днів, адже коли лікування триває менше, родові шляхи закриються, бактерії залишаються в порожнині матки, що в подальшому загрожує невиліковним метритом. Чутливість збудника до протимікробних препаратів визначають за допомогою антибіотикограми.

Варіант 2 — лікування протизапальними, жарознижуючими та антиендотоксичними засобами (наприклад, мелоксикам, метакам 2%, кетопрофен).

Варіант 3 — лікування нестероїдними протизапальними засобами (приміром, дексаметазон).

Варіант 4 — застосування окситоцину.

Варіант 5 — промивання родових шляхів (розчином ваготилу 1%, фурациліну та ін.).

Варіант 6 — загальнотонізуюча терапія з використанням вітамінів, мікроелементів, препаратів кальцію.

Варіант 7 — вакцинування проти бактерій групи E.Coli.

ПРЕВЕНТИВНІ ЗАХОДИ ЩОДО НЕДОПУЩЕННЯ ММА

1. Правильне вирощування й акліматизація молодняка. Останнє передбачає розміщення в одному приміщенні стрес-свиноматки разом з ремонтним молодняком або перенесення в цех фекалій свиноматок основного стада. Наприклад, з молодняком можна помістити вибракувану свиноматку. Вона передаватиме всі збудники, якими перехворіла, і тим самим забезпечить формування імунітету у свинок.

2. Осіменіння лише тих тварин, які в охоті (не більше 2-ох разів). На свиноматок, які не прийшли в охоту, може вплинути недолікований ендометрит. Він проявляється при осіменінні. Лікування недоцільне.

3. Контролювати запалення та лікування матки свиноматок. Технологи повинні постійно стежити за станом тварин, а в разі появи перших ознак запалення органів статевої системи, одразу почати його лікування.

4. Контроль за споживанням води свиноматками — недопущення проблем з системою сечовиділення (запалення нирок і сечового міхура). Для цього встановлюють лічильники води в цеху опоросу, щоб відстежувати рівень її споживання. Обов’язковий огляд напувалок дозволяє виявити тварин, які погано п’ють воду.

5. Додавання до комбікорму основного стада кислоти з метою пониження рН сечі (наприклад, лимонної 1–3 кг/тонну).

6. Правильна годівля свиноматок — достатня даванка та збалансований за складом та поживністю раціон.

7. Підготовка свиноматок перед опоросом — «голодування» тварин.

8. Профілактика закрепів — додавання до корму глауберової солі та клітковини на рівні 5–6 г/кг корму.

9. Гігієна під час осіменіння й очищення підлоги від фекалій. Оператори в цеху опоросу повинні слідкувати за чистотою зони біля родових шляхів свиноматок. При цьому 2–3-и рази на добу варто очищати гній, щоб тварини не забруднилися та не контамінувати бактеріями статеві органи.

10. Недопущення високої вологості в приміщенні. Контроль, утворення аерозолів, адже перенесення бактерій з водою та водяним пилом у приміщенні загрожує інфікуванням родових шляхів.

11. Свиноматок з виділеннями з родових шляхів слід вибраковувати, особливо після двократного осіменіння.

12. У разі сильних виділень з родових шляхів у великої кількості свиноматок потрібно проводити дослідження на мікотоксини та на вміст у кормі вітаміну Е (не нижче 150 мг/тонну корму).

PigUA.info за матеріалами журналу «Прибуткове свинарство» №4 (46), серпень 2018 р.