Що не так з законопроектом про ринок землі

  • 1459
  • 67
©

Аналіз законопроекту про відкриття ринку землі, опублікованого на сайті Мінекономіки.

Михайло Соколов — заступник голови Всеукраїнської Аграрної Ради, партнер Кесарії Консалтинг

20 вересня Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України опублікувало для публічного обговорення довгоочікуваний законопроект про обіг земель сільгосппризначення. Судячи із заяв президента, прем'єр-міністра, міністра економіки та лідерів фракції «Слуга Народу», влада вважає зняття мораторію на продаж с/г землі питанням надзвичайної важливості і мало не головним невикористаним резервом зростання української економіки. Відповідно, надзвичайно важливим мав би бути для влади і сам законопроект.

Однак, навіть поверхневий аналіз показує, що його або робили нашвидкуруч, що і призвело до цілого ряду помилок, або реальні цілі авторів істотно відрізняються від заявлених. З огляду на те, що законопроект складається всього з 3,5 сторінок, читач може сам легко переконатися в справедливості сказаного. Написане ж нижче допоможе звернути увагу на найбільш драматичні розбіжності між політичними деклараціями та реальністю.

Земля іноземцям

Перше і головне — законопроект скасовує мораторій на купівлю-продаж с/г земель, але при цьому не встановлює ніяких обмежень на купівлю с/г земель юридичними особами, що зареєстровані в Україні, але належать іноземцям. Так, фактично іноземні компанії, отримують право вільно купувати українські с/г землі.

Таким чином, норма закону про те, що іноземні громадяни не можуть володіти с/г землею в Україні перетворюється на фікцію, а точніше на обман. Володіючи компанією іноземець фактично володіє і її активами, в тому числі і с/г землею.

Володіння іноземцями землею через юридичні особи створює сприятливий ґрунт для фінансових спекуляцій коли с/г земля використовується як об'єкт торгів, а не як фактор виробництва. Тому в країнах ЄС, багатьох штатах США та інших країнах існують досить жорсткі обмеження на купівлю та продаж с/г земель. Наприклад, у Франції діє правило — іноземець може купити с/г землю, у тому числі, як фізична особа, якщо він сам її обробляє і живе там, де вона знаходиться.

Іншими словами, іноземець може купити с/г землю, виключно якщо він залишається іноземцем тільки формально, а по суті перетворюється на французького фермера.

Лишається тільки здогадуватися, чому український Уряд вирішив зробити рівно навпаки — створити тепличні умови для земельних спекулянтів, а не для іноземних фермерів, які вирішили пов'язати своє життя з Україною. В результаті один з членів ВАР, голландський фермер Кейс Хусінга, що живе в Україні більше 17 років і створив тут передове молочне господарство, не зможе купити землю в особисту власність, а фінансисти Лондона, Нью-Йорка, Берліна або Дубаї, за допомогою власних юридичних осіб отримують можливість купувати і продавати українську землю с/г призначення по десять разів на день навіть не з'являючись в Україні.

Вперед до земельних латифундій

Законопроект пропонує встановити ліміт на кількість с/г землі, що може належати одній українській фізичній або юридичній особі з урахуванням пов’язаних осіб. Для області це не більше 15%, для всієї країни це 0,5%.

Таким чином, один український олігарх зможе легально скупити 200 тис. гектарів землі, що буде коштувати приблизно 400 млн доларів. Звичайно, це немало, але хоч якийсь обмежувач зростання земельних латифундій!

Якщо ви так подумали, то ви попалися. Ці обмеження — міраж. Справа в тому, що згідно Цивільного кодексу України право власності складається з права володіння, що означає можливість власника мати майно у своєму безпосередньому віданні, підкреслюємо безпосередньому, права користування і права розпорядження. Ніякі пов’язані особи, тим паче пов’язані через материнську компанію, не можуть здійснювати відповідні права по відношенню до власності іншої юридичної особи.

Іншими словами, власність компанії 1, не знаходиться у власності компанії 2, навіть якщо вони обидві мають спільну материнську компанію. В результаті, дана норма обмежує площу с/г земель яка безпосередньо належать українській юридичній особі, у випадку розширеного тлумачення — юридичним особам які знаходяться в її власності (що є вже дуже сумнівним), але не спільну площу с/г земель, яка належить компаніям, що знаходяться у власності іноземної юридичної особи.

Тому, умовний «Сорос» або «Ротшильд» має повне право скупити хоч всю українську землю. Для цього йому буде потрібно рівно 200 дочірніх компаній зареєстрованих в Україні, кожній з яких буде належати 0,5% всіх с/г земель країни.

Щоб запобігти даній колізії, автори законопроекту мали обмежити площу с/г земель, що належить за правом власності групі пов’язаних осіб, причому як українських так і іноземних, а не окремій юридичній особі. Зауважу, що саме такі формулювання пророблялися багатьма експертами, але чомусь не увійшли до законопроекту.

Не спійманий не злодій

Ще одна прогалина, яка дозволяє ігнорувати встановлені законом обмеження на концентрацію с/г земель в одних руках створює введений ним же механізм контролю. Він елементарно обходиться без будь-яких наслідків для махінаторів.

Справа в тому, що згідно з нормами законопроекту, перевірка того чи не намагається покупець зібрати більше с/г землі ніж дозволено законом, проводиться тільки в момент купівлі самої землі.

Однак, якщо український олігарх або іноземний мільярдер вирішить купувати не саму землю, а юридичні особи, які нею вже володіють, то такі операції перевірці не підлягають. У свою чергу, саме по собі перевищення допустимого обсягу землі у власності однієї людини або юридичної особи, що виникло внаслідок такої діяльності, не є підставою для скасування угоди і позбавлення його права власності на землю. Іншими словами, вчасно не спійманий — не злодій, чи закон для дурнів, а розумні вже знають як його обійти.

Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Тимофій Милованов, не втомлюється повторювати, що Уряд буде моніторити хто і скільки купує с/г землі, і у разі виявлення зловживань, ініціює зміни в закон. Однак, це буде той самий випадок, що описується в прислів'ї - «пізно пити боржомі, коли нирки всохли». Закон зворотної сили не має, тому що б потім не придумав Уряд, земля залишиться у власності того, хто її скупив, нехай і використовуючи обхідні схеми.

Купимо землю та кріпаків

Якщо площа с/г землі, що може бути куплена в рамках області чи всієї країни хоча б формально обмежується, то на рівні ОТГ, звичайної територіальної громади, або району такі обмеження повністю відсутні. Таким чином, одне господарство може купити хоч усі землі навколо села.

Виникає риторичне питання, наскільки місцева влада зможе бути незалежна від господаря всієї с/г землі. Відповідь відома — і місцева рада, і всі інші будуть змушені підкоряться такому місцевому супер-олігарху, просто тому, що це буде майже єдиний платник податків і працедавець в громаді. В результаті політичні права жителів такої громади також перетворяться на фікцію. Обирати владу будуть не вони, а Господар.

У тому, що такий сценарій більш ніж реальний легко переконатися якщо взяти до уваги, що найбільші українські аграрні холдинги обробляють по 600 тис. га землі, а площа більшості ОТГ не дотягує і до 20 тис. га, територія ж звичайної сільради рідко перевищує 5 000 га. Зараз багато холдингів обробляють всі землі в межах ряду громад, однак зараз вони змушені рахуватися з інтересами власників паїв, оскільки ті можуть відмовитися здавати їм землю в оренду, а після продажу землі цей стримуючий фактор зникне.

Росіяни йдуть

Законопроектом окремо передбачені доповнення в закон про санкції, що дають право Президенту забороняти набувати у власність землю окремим юридичним та фізичним особам. Очевидно маються на увазі юридичні особи, що належать росіянам. Здавалося б, норма дуже правильна і патріотична, виникає тільки одне питання — а яким чином, президент або СБУ збираються виявити всі ті сотні і тисячі юридичних осіб, які зареєстровані російськими олігархами в офшорах, причому на паспорти країн ЄС, США, Швейцарії та ін. і зараз ніяк себе не проявляють?

До теперішнього часу нашим правоохоронцям не вдавалося виявити всю власність і кошти, що вивели з України в офшори українські олігархи. Тоді чому ми сподіваємося на те, що ми зможемо розкрити росіян, які за документами зовсім не росіяни? Нагадаю, що Російська Федерація інформацію про своїх громадян не видає. Тобто довести, що та чи інша особа громадянин Росії, можна тільки якщо це загально відомо, вона сама зізнається або випадково десь «засвітить» свій російський паспорт.

Говорити про головне

Вся інформаційна кампанія Уряду з просування закону про ринок землі націлена на пропаганду тези про те, що ринок потрібно вводити. Однак, таке питання вже не стоїть — всі розуміють, що ринок також неминучий як смерть і податки. Ті ж питання, від відповіді на які залежить те, як ринок буде працювати, що він дасть країні і хто виграє від його запровадження, фактично замовчуються, хоча тільки їх і є сенс обговорювати.

Все ж таки хочеться вірити, що причиною цьому є інерція — генерали завжди готуються до минулої війни, в тому числі і інформаційної, а не намір відвести в сторону увагу суспільства від перелічених вище проблем і, таким чином, створити ідеальні умови для створення в Україні земельних латифундій, що належатимуть чиїмось іноземним друзям.


PigUA.info за матеріалами biz.liga.net

comments powered by Disqus