Біобезпека: помилки та кращі практики вітчизняних господарств

  • 1459
  • 67
©

У нинішніх реаліях біобезпека — єдиний  спосіб захистити свиногосподарство від збудників захворювань, зокрема й африканської чуми свиней. Усвідомлюючи це, вітчизняні виробники вже не перший рік працюють над впровадженням та удосконаленням таких заходів. Хоча помилки і досі зустрічаються, як і практики, які варто переймати іншим.

Оксана Юрченко, віце-президент Асоціації «Свинарі України», національний консультант Продовольчої сільськогосподарської організації ООН

Політика допуску або «довіряй, але перевіряй»

Ризиком №1 рознесення африканської чуми свиней (АЧС) в Україні виробники в один голос називають людський фактор — працівники та відвідувачі ферм. При цьому протоколу допуску на територію та у виробничі приміщення не має більшість підприємств. Йдеться про СОП (стандартні операційні процедури) або простими словами інструкцію — покроковий опис усіх заходів, яких треба дотриматися, щоб не стати переносником збудника захворювань (зразок у Додатку 1). Ще один важливий момент — цей документ повинен зберігатися не в шухлядці стола в кабінеті керівника ферми, а бути на видному місці. Щоб кожний, хто має потрапити на ферму, знав «правила гри».

Додаток 1. Зразок протоколу допуску відвідувачів до виробничих приміщень

1. Кожен працівник та/або відвідувач проходить короткий інструктаж щодо відвідування тваринницького об’єкту.

2. Заповнення анкети для відвідувачів обов’язкове.

3. Аналіз інформації, отриманої з анкети відвідувача. Особи, які відповідно становлять ризик, до об’єкту не допускаються.

4. Допущені до відвідування особи проходять санітарну процедуру в пропускнику під контролем супроводжуючої особи відповідної статі.

5. Санітарна процедура включає в себе повне перевдягання, контроль чистоти піднігтьових просторів до приймання душу, власне приймання душу із миттям голови та піднігтьових просторів. За вимогою відвідувач зобов’язаний вдягнути одноразові рукавички.

6. Відвідувач повністю змінює власний одяг та взуття на той, який надає ферма.

7. Зовнішнє взуття відокремлено фізичною перепоною та ніколи не контактує із взуттям санітарного пропускника.

8. Під час відвідування торкатися тварин, обладнання, або кормів заборонено. Необхідні маніпуляції слід проводити силами працівників ферми.

9. Відвідувачам заборонено проносити особисті речі у виробниче приміщення (залишають у брудній зоні санпропускника — до душової). Якщо обладнання повинне бути занесене у виробничу зону, його необхідно обробити дезінфікуючим засобом або знезаразити альтернативним методом із еквівалентним ефектом. Та сама процедура перш ніж його винесуть з виробничої зони.

10. При виході із ферми процедура санітарної обробки є дзеркальною (повторюваною).

Ситуація з журналом відвідувань не краща: якщо підприємства його і мають, далеко не кожен працівник/відвідувач залишає у ньому запис. Побачити анкету відвідувача також рідкість (зразок у Додатку 2). А винятку у наявності та обов’язковому заповненні цих документів не повинно бути ні для кого, навіть власника бізнесу. Якщо це не так, система не працює!

Додаток 2. Зразок анкети відвідувача свиноферми

Анкета відвідувача господарства що спеціалізується на утриманні свиней

Я, _______________________________________________________, нижче зазначеним підписом засвідчую, що усвідомлюю відповідальність за надання правдивої інформації та гарантую дотримання правил біобезпеки при відвідуванні господарства.

1. Я впродовж останніх 14 діб не відвідував жодного свиногосподарства, яке розміщено в епізоотичному осередку, загрозливій зоні або зоні спостереження щодо АЧС.

2. Я впродовж останніх 2 діб не відвідував жодного свиногосподарства, та не контактував із живими свинями (в т.ч. дикої фауни).

3. Я не утримую свиней у власному господарстві, не є мисливцем (та/або не був на полюванні впродовж останніх 14 діб).

4. Я не маю та впродовж останніх 14 діб не мав ознак захворювань, які проявляються гнійничковими, грибковими, іншими шкірними ураженнями.

5. Я не маю ознак гострих респіраторних захворювань та не мав подібних ознак упродовж останніх 14 діб.

6. Я готовий проходити процедури санітарного пропускника із повним перевдяганням та душовою кімнатою.

7. Я усвідомлюю, що не маю права торкатися тварин та обладнання без відповідного дозволу представника господарства та без відповідного захисного спецодягу та рукавичок.

8. Я усвідомлюю, що не маю права вимагати, або проносити із собою особисті речі (в т.ч. засоби зв’язку та особистої гігієни) на територію чистих зон господарства без належної дезінфекції (за можливості, при неможливості дезінфекції пронесення заборонено).

______________________ ________________________

 

 «Золотий» персонал

Хочете такий мати, виконуйте правила:

«Перш ніж вимагати, — навчи і поясни!». Марно сподіватися, що після роботи працівники займатимуться самоосвітою, хіба що вони дуже вмотивовані. Лише регулярні тренінги та роз’яснення щодо біобезпеки є гарантією компетенції персоналу.

«Є заборона — є регулярний контроль!». Більшість підприємств забороняє  працівникам примати свиней у домогосподарствах, зокрема шляхом підписання угоди. Проте контролюють її виконання лише раз на рік, або взагалі цього не роблять. А за рік можна виростити кілька поколінь свиней. Тож вибіркову перевірку  працівників треба здійснювати хоча б раз на квартал. Це всіх «триматиме в тонусі»!   

«Прагнеш гарантії безпечності, — забезпеч сам!». Правило стосується речей, без яких працівникам не обійтися — засоби особистої гігієни, харчі тощо. У випадку з харчуванням будьте особливо обережними. Є ферми, які його не забезпечують, проте вимагають, щоб працівники приносили лише страви з інгредієнтів рослинного  походження. Контроль — на охоронцях. Як думаєте, наскільки він ефективний, якщо треба заглянути в кожний судок?! Крім того, є страви, де візуально розрізнити м’ясо складно.

Інша сторона медалі, коли їжу замовляють у третьої сторони. Проте не контролюють, з якими постачальниками м’яса вона співпрацює. Якщо такий заклад закуповує свинину з інших ферм, він не зможе гарантувати безпечність приготованих продуктів. Оптимальний варіант — своя їдальня, де страви готують виключно з вирощеної на власному підприємстві свинини.

Ще один важливий аспект — телефони і цигарки. Оптимально — заборонити проносити особисті телефони (особливо кнопкові!) і забезпечити робочими. Адже на їхній поверхні весь бруд, який є на руках!

Щодо цигарок, практики різняться: від заборони палити на фермі до їх продажу на території господарства, щоб на пачці не занести збудників хвороб. Адже цигарки, так само як і телефони, повсюди з їхніми власниками.

Санпропускник: помити й перевдягнути!

Кращі практики:

  • Організувати два санпропускники. Перший — на пропускному пункті на територію господарства (там потрібно продезінфікувати взуття, руки, змінити верхній одяг). Другий — перед входом у виробниче приміщення, де люди проходять повноцінну санітарну обробку (душ), відповідно до протоколу.
  • Функція санпропускника єдина — санобробка персоналу! Якщо це водночас ще й кімната відпочинку, місце прийому їжі або пункт передачі харчів та інвентаря, його ефективність нульова.
  • Обов’язкове фізичне розділення чистої та брудної зон у санпропускнику. Наприклад, данська лавка. На наших фермах можна побачити «лінії поділу», проте ця практика неефективна.

Є простий тест, щоб перевірити, чи ваш санпропускник виконує свою функцію: дайте відповідь на запитання, чи забезпечує ферма працівників спідньою білизною. Якщо ні, неможливо дотриматися основного принципу санпропускника — одностороннього руху. Працівник муситиме повернутися у брудну зону після того, як прийме душ, або ж пронесе білизну у чисту зону перед душем. Навіщо тоді митися? Те саме стосується рушників і фенів — у кожній зоні (і брудній, і чистій) повинні бути свої. Інакше «перебіжок» не оминути, а відтак, у санпропускнику немає потреби.

Як переконатися, що працівники проходять санпропускник так, як треба? Господарства практикують різні способи  контролю: встановлюють сенсорні душі, відеокамери у душових, садять персонал, який стежить, щоб кожен ретельно мився, мацають рушники після того, як працівники пройшли душову (якщо сухий, значить не мився) тощо. При цьому часто забувають про головне: подбати про комфорт. (тепло, чисто, гаряча вода…). Тоді причин махлювати не буде.

Транспорт — ризик-фактор №2

В ідеалі, ферма повинна мати внутрішній транспорт (ніколи не виїжджає за її периметр), всі перевантаження здійснювати в демаркаційній зоні*. Однак похвалитися виконанням такої практики може небагато господарств. Більшість усе ж змушені пускати на територію кормовози та інший транспорт (не йдеться про автівки персоналу, для яких є окрема стоянка за межами ферми). За таких умов особливого значення набуває його дезінфекція.

1) Дезбар’єр. Щоб він працював, треба постійно підтримувати необхідну концентрацію розчину, інакше перетвориться на джерело патогенів. Добра практика — закритий дезбар’єр, з підігрівом та можливістю злити розчин.

2) Дезінфекція коліс після дезбар’єра. Тут важливо, щоб працівник, який її виконує, слідував СОП. Так, розприскувати розчин треба не хаотично, а за алгоритмом:  виключно згори донизу, в напрямі від кабіни до кузова. Інакше струменем під тиском можна рознести бруд по всій поверхні машини.

3) Дезінфекційна рамка. Мати таке обладнання недостатньо, треба переконатися, що воно налагоджене і належно працює. 

3) Від багатьох виробників можна почути, що на територію господарства заїжджають лише власні кормовози, які циркулюють між комбікормовим заводом та свинофермою. Приїжджають вимиті і продезінфіковані (додаткова обробка у вигляді дезбар’єра та дезінфекції коліс). Транспорт завжди оглядають візуально, чи немає бруду. Проте додатковий контроль не зашкодить: візьміть за звичку регулярно досліджувати в лабораторії змиви з машини на якість дезінфекції. Те саме стосується скотовозів від боєнь та м’ясопереробних підприємств: навіть якщо вони під’їжджають лише до рампи, яка винесена за межі господарства, і ви не допускаєте транспорт, який візуально брудний, регулярно перевіряйте якість їхньої обробки.  

Добра практика — мати майданчик для миття (усіх поверхонь) і дезінфекції транспорту (з дотриманням періоду експозиції та записами у журналі). І лише  після такої обробки дозволяти машинам заїхати на територію.

* Демаркаційна зона — територія, що розмежовує господарство та довкілля. Може слугувати для перевантаження, у т.ч. живих тварин, розміщення дезінфікуючих бар’єрів (миючо-дезінфікуючих блоків) та має обмежений доступ з обох боків.

Рампа

«В чистім полі!» — головне правило, яким варто керуватися, організовуючи рампу. Це означає, що її треба винести за межі господарства, адже це «точка» допуску «зовнішнього» транспорту. Бажано, щоб поверхня рампи не була дерев’яною, адже цей матеріал надзвичайно складно продезінфікувати.

Добра практика, коли рампу обслуговує окремий персонал. Це дозволяє «тримати» водія в кабіні, а персоналу ферми не контактувати з потенційно контамінованими поверхнями.

Фактор ризику №3 —  нове поголів’я

Щоб новоприбулі тварини не стали джерелом захворювань, треба дотримуватися кількох правил:

  1. Контролюйте не лише статус здоров’я поголів’я постачальника, а й систему біобезпеки, впроваджену на його господарстві.
  2. Ізоляція новопридбаних тварин від основного стада: карантинне приміщення + окремий персонал. Карантинне приміщення не може бути частиною корпусу, де утримуєте основне стадо. Якщо немає можливості закріпити окремий персонал, тоді забезпечте, щоб працівники обслуговували його лише після того, як виконають свої обов’язки у виробничих приміщеннях і не повертатимуться туди.
  3. Щоденний моніторинг і відповідні записи впродовж карантинного періоду.
  4. Вводити тварин в основне стадо тільки після лабораторних досліджень і підтвердження статусу здоров’я.   

Важливо

Фруктові дерева та кущі на території ферми  — це ризик, оскільки приваблюють птахів, гризунів і диких тварин.

Територія ферми має бути доглянута (зверніть особливу увагу на рослинність навколо огорожі та корпусів), адже нескошені бур’яни можуть стати прихистком для гризунів. 

Якщо є потреба у сторожових собаках, тримайте їх у вольєрі, обов’язково  прищеплюйте.


За матеріалами журналу «Прибуткове свинарство» №6 (48), грудень, 2018р.