Важливі нюанси застосування підкормок

На початку своєї кар’єри Дж. Гадд працював головним технологм на одній із найбільших свиноферм Великобританії. Коли він вперше запропонував застсовувати стратегію підкорму поросят, то наштовхнувся на цілу низку заперечень як з боку власників, так і з боку персоналу. Проте всі вони самі собою вщухли, коли показники продуктивності свиней до досягнення товарної ваги заговорили про себе. Саме відтоді тема застосування підкормок стала однією із основних у професійній діяльності пана Гадда: він вивчав її аспекти у 32 кранах світу, де консультував провідні свиногосподарства.

Під час подорожей я помітив, що на кожні 100 ферм 20 не застосовують підкорму, аргументуючи це низкою причин: дорого, «дуже молочні свиноматки», потрібен додатковий персонал, результати не задовольнили очікування тощо. Із 80%, які все таки підкормлюють поросят, близько третини (а, може, й більше) використовують підкорм, який за сучасними стандартами має занизьку якість. Виходить, майже половина господарств у країнах які я відвідую, не отримують потенційної користі від застосування підкорму. Третина іншої половини справляється із завданням підкорму поросят на двійку. Тобто лише третина ефективно і правильно підходить до цього важливого питання.

Чому так важливо?

Спершу про свиноматку. Не так давно ми в середньому отримували 10 живонароджених поросят на гніздо, які за 28 днів набирали разом 48 кг. Тепер ми отримуємо опороси із 13 поросят, які за підсисний період набирають вже 86 кг— вдвічі більше порівняно із тим, що свинарі отримували 20 років тому. Тим часом свиноматці і досі необхідно продукувати 4,5 гмолока на кожен 1 г приросту поросяти. Ми досягли того рубежу, коли свиноматка просто фізично не може з’їсти стільки поживних речовин, щоб виробити достатньо молока для такого великого гнізда. Адже це більше 350 л за підсисний період! І після цього всього вона повинна ще й зберегти свої репродуктивні сили. Біда в тому, що насправді у неї не виходить! Хіба ми втрутимося і знімемо із свиноматки частину завдання по вигодовуванню потомства. Це особливо актуально для гіпер-плодовитих первісток. Первістка, що із усіх сил намагається вигодувати своє потомство, переживає серйозний стрес, а це значно знижує її імунітет. В результаті — більше хвороб. Ще більша загроза — значно коротше продуктивне життя свиноматки. Згідно із виробничими показниками, які обліковуються на тих фермах, які я відвідую, генетично досконалі свиноматки сучасної селекції в середньому рідко дотягують до 3,5 опоросів. Якщо говорити про спільну живу вагу всіх поросят, вигодуваних свиноматкою за термін її «експлуатації» до традиційного віку відлучення, то фермерам ледве вдається досягти показника 360 кг, хоча мало б бути не менше 500 кг. І винні у цьому не генетичні компанії, а фермери. Порівняння облікових даних тих господарств, де тривалість продуктивного життя свиноматки в середньому складає 5 опоросів, із тими, що ледве дотягують до 3,65 опоросу, вказує на те, що першій категорії потрібно на 31,5% менше інвестицій на ремонт маточного стада. Є багато способів полегшити завдання ремонтним свинкам та свиноматкам, однак застосування підкорму — один із найважливіших.

Наскільки важливо?

Зараз доступні результати не одного авторитетного дослідження, які вказують на різницю між «з підкормом» та «без підкорму». Я проаналізував дев’ять із них і серед іншого дійшов висновку, що через вищий продуктивний потенціал свиноматки (спільна жива вага всіх поросят, вигодуваних свиноматкою за термін її «експлуатації» до традиційного віку відлучення) повернення інвестицій господарств складає в середньому 2,9:1. Крім того, поросята, що отримували підкорм, досягали товарних кондицій швидше при менших витратах корму, а отже і вартості виробництва: загалом повернення інвестицій від дорощування поросят піднялося до 4:1.

Підкорм домашнього виготовлення

У 2008 році я організував чотири дослідження, де порівнювали результати використання підкормів домашнього виготовлення та втричі дорожчих продуктів промислового виробництва від визнаних брендів. Комерційні продукти в середньому коштували £2,86 на голову товарної кондиції, однак приносили додаткових 29 кг м’яса на тонну використаних кормів — MTF 333 кг проти 304 кг (MTF — meat per tone of feed), а також прибуток на додаткові витрати на рівні 3,58:1. Вражаючі результати, якщо взяти до уваги ідентичну генетику, умови утримання та організацію праці на фермах, що брали участь у дослідженні.

Додаткові витрати

Це один із найулюбленіших аргументів виробників, які проти використання підкорму. Питання вартості справді актуальне, адже деякі сучасні підкорми промислового виробництва можуть коштувати навіть більше, ніж €1 500/тонна. «Чи справді вони цього варті?» — запитують фермери. Таки варті, адже забезпечують повернення інвестицій на рівні 3:1, оскільки до досягнення забійної ваги обсяг підкорму складе не більше 2,6% від усього корму, спожитого твариною, що у 2011 році складало всього 2,5% від загальної вартості корму. Опозиція скептично зазначить: «Але чи вдасться мені повністю реалізувати потенціал такого підкорму?» Відповідь: «Так, вдасться, якщо купуватимете свіжий та правильно його зберігатимете.»

А додаткові турботи?

Після детального роз’яснення, що означає «застосовувати підкорм правильно», фермери нерідко задкують: «Але це ж стільки додаткових турбот — я не впевнений, чи мій персонал із цим всім впорається!» Єдина відповідь на таке зауваження наступна: подумайте, будь ласка, про обіг коштів своєї ферми, який однозначно покращиться на третину, а також про зменшення таких проблем як прохолости та хвороби свиноматок. Крім того, ви маєте можливість отримати додаткових 20 кг пісного м’яса на тонну згодованих кормів. А при сьогоднішніх цінах це зниження вартості кормів, згодовуваних від відлучення до забою, на 12-16%.Чим не нагода заощадити на кормах? Якщо сумніваєтеся, чи готовий ваш персонал дисципліновано виконувати всі вимоги ефективного застосування підкорму, ви просто мусите організувати для них тренінг та бонусну систему заохочення.

Але чому ж так дорого?

Усе через гіпер-чутливий внутрішній абсорбуючий шар епітелію у кишківниках поросят. Природа ніколи не планувала позбавити їх молока так раптово і рано. Але нам доводиться відлучати поросят задовго до того, коли це передбачено у природі. Будь-який вид твердого корму несе ризик запалення ніжного епітелію кишківника, який потім відмовляється цей корм сприймати. Неперетравлений корм блокує кишківник, і у ньому із радістю і дуже активно розмножуються шкідливі бактерії, і щоб позбавитися токсичного затору, організм поросяти «вимиває» його діареями. Крихітне порося дуже скоро втрачає забагато рідини, і зрештою уся його система травлення руйнується. Тому, щоб у період підсосу підняти рівень споживання поросятами поживних речовин із підкорму, його інгредієнти мають бути попередньо підготовані до перетравлення виробником: якщо порося замаленьке, щоб справитися із цією задачею, ми повинні виконати її за нього.

Згодовуємо підкорм правильно

Успіх вимагає терпіння, дисципліни і відданості справі.

1). Менеджери та власники. Відведіть для персоналу достатньо часу на роботу із поросятами. Типова свиноферма повного циклу (від опоросу до забою) відводить на поросят всього 6% від доступної робочої сили (тобто майже 1,32 людино-годин на свиноматку на рік). Тим часом цей показник повинен бути вдвічі, якщо не втричі, вищим. Такого висновку я дійшов, аналізуючи роботу тих моїх господарств, що відлучають не менше 28 поросят на свиноматку на рік, — тільки на роботу із сисунами вони витрачають 17% доступного робочого часу (3,75 людино-годин на свиноматку на рік).

2). Дотримуйтеся чистоти. Це дуже легко організувати, використовуючи підхід «Три на три». Через три дні після народження забезпечуйте поросятам достатньо прикорму тільки впродовж останніх трьох робочих годин. Продовжуйте цю практику впродовж трьох днів. Далі давайте доступ поросятам до підкорму впродовж усього дня і регулюйте норму видачі відповідно до потреб конкретного гнізда. З’їди віддавайте свиноматці або будь-якій матці, що втрачає вагу. Годівнички для підкорму слід чистити і мити щоденно. Звісно, на це потрібен час, саме тому його повинно бути відведено достатньо.

3). Розпочинайте рано. Стосовно цього аспекту зі мною досі готові сперечатися фермери старої формації, які живуть минулим, коли рецептура та приготування підкорму були на рівні кам’яного віку, — при «передозуванні» такі підкорми викликали у поросят діарею.

4). Сучасні підкорми діареї не спричиняють. Якщо у поросят проноси, шукайте інші причини. Рис. 1 демонструє переваги раннього застосування підкорму, проте рівень споживання твердого корму не можна заміряти одразу. Природно, поросята-сисуни надають превагу материнському молоку, тому дайте час розвинутися їхній цікавості, що змусить їх копіювати трішки сміливіших братиків і сестричок, які вже почали пробувати прикорм на зуб. Переконайтеся, що сисуни споживають до моменту відлучення не менше 400 г прикорму. Експерти переконані, що для сучасного прикорму цього достатньо, аби підготувати внутрішній шар кишківника до споживання «дорослого» корму та раптового зникнення із раціону маминого молока так, аби уникнути «кормового шоку». Ось чому традиційним терміном відлучення поросят є вік 28 днів — саме у цей період поросята справді здатні спожити 400 г прикорму (Рис. 2).

Рисунок 1.

Досліди підтверджують: чим раніше застосовуєте підкорм, тим краще

 

Рисунок 2.

Прогнозоване середнє споживання підкорму від п’яти виробників

5). Замовляйте невеликими обсягами. Зберігайте обережно. Із усього корму, який застосовують на свинофермі, підкорм найбільш делікатний та схильний до псування. І для того, аби споживання підкорму поросятами різко впало, йому не обов’язково бути зіпсованим — просто давнім. А це відбувається дуже швидко, якщо температура зберігання вища 28°C, а вологість вища 70%.

6). Пильні гранули — загроза. Якщо вміст пилу перевищує 2%, ми ніколи не приймаємо такий товар і повертаємо підкорм виробникові.

7). Правильний тип годівнички для підкорму. Невеличкі годівниці, які легко миються, можуть бути зручними для персоналу. Але якщо корм у них важкодоступний для поросят, такі годівниці потрібно замінити. Забагато або завеликі годівниці — повернення у ті часи, коли прикорм починали із 14 дня життя поросяти. З ними просто неможливо забезпечити необхідний рівень гігієни. Коли вже поросята добре їдять прикорм, тоді можливо перейти на більші годівниці, однак все одно ретельно слідкувати за їх очищенням та дезинфекцією.

Дві простих годівниці для підкорму. Зліва: закріплена у підлозі.
Справа: важка годівничка із пластифікованого бетону, яку не потрібно закріплювати.
Обидві легко мити, що дуже важливо.
Велика годівниця вгорі фотографії призначена для годівлі відлучених поросят
і зовсім не підходить для згодовування підкорму.
Це, втім, не заважає значній кількості виробників робити саме таку помилку.

Майбутнє?

Застосування брудерів для слабших поросят стане нормою, підтримуючи ідею «полегшити завдання підсисним свиноматкам».

Сучасні підкорми ставатимуть дедалі лояльнішими до кишківника поросят, тому поновиться намагання збільшити рівень споживання корму. Тридцять років тому це не вдалося, тому що заохочувало поросят їсти забагато корму, який їм не підходив. Відлучатимуть поросят ще раніше: нові підкорми будуть розвивати кишківник поросят значно швидше, тому норма 400 г підкорму до моменту відлучення поступово знижуватиметься. До того ж уміння ефективно застосовувати підкорм вдосконалюватиметься. Крім того, надійна дезинфекція стане настільки актуальною, що можуть з’явитися «одноразові» годівниці для підкорму.

Важливі компоненти сучасного підкорму

  • Молоко свиноматки багате на лактозу, тому відповідний її рівень повинен бути і у підкормі. Свинарству доводиться конкурувати за якісну лактозу із промисловістю дитячого харчування, тому цей інгредієнт не із дешевих.
  • Звичайна соя підходить старшим свиням, але у поросят ворсинки епітелію кишківника не здатні її абсорбувати. Така ж ситуація із деякими іншими альтерантивними джерелами протеїнів. Тому, якщо й застосовувати сою, то тільки попередньо оброблену.
  • Рибне борошно. Дешеве — табу. Тільки якісне дороге рибне борошно повільного приготування (при низьких температурах із свіжих м’яких відходів рибної промисловості ).
  • Слід уникати використання м’ясної муки у підкормах дуже маленьких поросят.
  • Некрохмалисті полісахариди зернових заважають травленню, а тому класифікуються як анти-поживні фактори (ANFs — Anti-Nutrient Factors). З цією проблемою можна справитися, підшуковуючи пшеницю та ячмінь із низьким вмістом ANFs, однак зберігається небезпека їх забрудненості мікотоксинами.
  • Спеціальний яєчний порошок — один із основний новітніх інгредієнтів, який суттєво допомагає моделювати імунну систему поросят. Наразі йому надають перевагу у порівнянні із продуктами плазми крові. Не в останню чергу через те, що споживачі дуже прискіпливо ставляться до використання продуктів із мертвих тварин у раціонах тварин. Навіть на такому ранньому етапі, як підсисний період поросят.
  • Щоб задовольнити потребу у підходящих джерелах білка, останнім часом розглядають потенціал нуклеотидів — попередників амінокислот.
  • Для забезпечення джерела перетравної енергії, олії та жири повинні бути спеціально очищені.
  • Особливим чином захищені (інкапсульовані) вітаміни ефективніші, але додадуть вартості кормам.
  • Органічні мікроелементи життєво важливі і адсорбуються значно активніше від дешевших неорганічних які ми, однак, використовуємо роками.
  • Виробництво. Щоб забезпечити необхідний високий рівень лактози у підкормі, потрібно збільшити вміст молочних продуктів, а це ускладнює процес виробництва, оскільки вимагає точного сучасного обладнання для виготовлення достатньо маленької гранули правильної форми та текстури. І тут поблажок бути не може.

 

За матеріалами порталу pigprogress

comments powered by Disqus