Розрізняють ранню та пізню ембріональну смертність. Ранньою вважають переривання поросності до 20 доби після запліднювання. На жаль, об’єктивно визначити її відсоток неможливо, оскільки ембріони розсмоктуються без видимих клінічних ознак. Наступний статевий цикл настає вчасно і без змін.
Пізня ембріональна смертність (20–35-ий дні поросності) характеризується розсмоктуванням або виведенням ембріона зі статевих органів самки. У такому разі статева циклічність відновлюється не на 18–22, а на 30–35 добу (внаслідок збільшення терміну функціонування жовтого тіла в яєчнику).
Нині переважна більшість господарств використовує прилади УЗД не тільки для діагностики поросності, але й щоб встановити причини неплідності у свиноматок. Ембріони візуалізуються з 20-го дня після запліднювання, тобто тільки з цього терміну можна підтвердити, що свиноматка поросна. Якщо наступне дослідження (наприклад, через 15 діб) виявить, що матка порожня — діагноз: ембріональна смертність. Говорити про неї можна лише після ранньої УЗД-діагностики поросності. Інші методи, наприклад, огляд у другій половині поросності, — неефективні.
Причини ембріональної смертності
Ембріональну смертність пов’язують із розвитком самого ембріона та дією ендогенних і екзогенних факторів на організм свиноматки.
Ембріональна смертність, пов’язана з розвитком ембріонів
Давно відомо, що ембріони «вилуплюються» (виходять за межі блискучої оболонки) на 7–8-му, а імплантуються (прикріплюються до слизової оболонки матки) — на 9–11-ту добу після запліднювання. Це критичні періоди.
Уявіть ситуацію, коли у свиноматки попередній опорос був із ускладненнями, внаслідок чого матка зазнала переродження, з патологічними змінами в яєчниках (слабше проходить фолікуло- і лютеогенез). У такому випадку ембріон не може прикріпитися до слизової оболонки матки через її неповноцінність, що спричиняє ранню ембріональну смертність. Інші причини, пов’язані з розвитком ембріонів:
- неповноцінні яйцеклітини внаслідок порушень годівлі та інших чинників;
- старіння яйцеклітин через неправильне виявлення оптимального часу запліднювання і, як наслідок, запізнене запліднювання (частіше зустрічається на фермах, де запліднюють лише один раз).
Щоб уникнути цих проблем, пам’ятайте, що:
- овуляція у свиноматок настає через 32–48 годин від початку охоти і триває 4–6 годин.
- яйцеклітина здатна до запліднення впродовж 10–12 годин. Тому пізнє осіменіння викликає старіння яйцеклітини, що, в свою чергу, зменшує вірогідність її злиття зі спермієм (запліднення) та збільшує ймовірність затримки розвитку ембріонів або їх загибелі (ембріональної смертності).
Також важлива якість сперми, якою запліднюють свиноматок. Щоб спермії не втратили активність, пам’ятайте:
- спермії потрапляють до яйцепроводів одразу після природного або штучного осіменіння. Вони дозрівають у статевих органах самки (капацитація 4–6 годин) та зберігають здатність до запліднення впродовж 10–12 годин.
- занадто раннє осіменіння свиноматок спричиняє старіння сперміїв і нездатність їх до запліднення. У деяких випадках запліднення відбувається, однак якість зиготи погіршується, що супроводжується збільшенням відсотку ембріональної смертності та порушенням багато- та крупноплідності. Як наслідок, у гніздах високий відсоток гіпотрофованих новонароджених поросят (морфологічна чи функціональна гіпотрофія).
До групи причин, пов’язаних з розвитком ембріона, також відносять аномалії хромосомів та так звану недостатність фактора ранньої поросності, що має місце після «вилуплювання» ембріонів. Можлива причина цього відхилення — невелика кількість ембріонів у матці, через що її слизова оболонка виділяє в кров простагландин групи F2α. Під його впливом у яєчнику розсмоктуються жовті тіла (зменшується вмісту прогестерону), що спричиняє ембріональну смертність.
Ембріони можуть розсмоктуватися, коли для стимулювання охоти використовують лютеолітичні препарати.
Деякі дослідники основною причиною ембріональної смертності вважають різну життєздатність самих ембріонів. Всі ембріони з «летальними генами» гинуть на ранніх стадіях розвитку, тому ці гени переважно не успадковуються, хоча цей чинник визначає постійний рівень загальних втрат ембріонів. Водночас саме він ускладнює покращення продуктивності свиноматок генетичними методами.
Ендогенні причини
Пов’язані з організмом свиноматки: судинні, гормональні та імунологічні порушення.
Найбільш вирішальним є період, що передує імплантації ембріонів — період судинної реакції матки у місці прикріплення ембріона. Розпочинається він на 16–17-у добу після запліднення, коли жовте тіло статевого циклу перетворюється на жовте тіло поросності. Судинну реакцію матки у цей критичний період зумовлюють неспецифічні фактори ембріонів, одним з яких є естрадіол 17β (ембріони синтезують його починаючи з 13-денного віку). Естрадіол сприяє надходженню із порожнини матки до яєчника простагландину Е2, стимулює секрецію прогестерону жовтим тілом.
Велике значення мають також імунологічні порушення у системі «свиноматка — плацента — плід». За певних обставин спостерігають ослаблення імунодепресивних факторів ембріона, а тоді й плаценти, що сприяє відторгненню фетоплацентарного комплексу і перериванню поросності.
Екзогенні чинники
Діють на організм поросної свиноматки ззовні. Так, через стреси (температурні, хімічні, больові, емоційні, фізичні навантаження, голодування) пригнічується материнська домінанта поросності і порушується прогестероносинтезуюча функція жовтого тіла. Тому бажано впродовж перших 30-ти діб після запліднювання утримувати свиноматок в індивідуальних станках.
Будь-яка інфекція, через яку температура тіла у свиноматки підвищується до 40,6 °С і тримається на такому рівні впродовж кількох діб, спричиняє загибель ембріонів і аборти на пізніших термінах поросності.
Рівень і повноцінність годівлі свиноматок у період ранньої поросності, інбридинг та інші генетичні фактори також впливають на рівень втрати ембріонів.
Висока температура повітря (32–39 °С) у виробничому приміщенні навіть упродовж доби істотно збільшує ембріональну смертність, особливо, у перший тиждень поросності.
Також негативно впливають на ембріони щеплення живими вакцинами, які є нешкідливими для свиноматки. Таку реакцію може спричинити, наприклад, вакцинування проти бруцельозу.