РРСС — 25 років. Успішний досвід контролю та нові виклики

  • 1459
  • 67

Репродуктовно-респіраторний синдром свиней (РРСС) — є одним зі значущих захворювань, що впливає на індустрію свинарства в усьому світі. Економічні збитки, які спричиняє РРСС, оцінюють у сотні мільйонів доларів. Причому з року в рік ця цифра зростає. Поширена думка, що лише спільні зусилля виробників свинини, науковців та практикуючих ветеринарів здатні відповісти на виклики, які несе РРСС.

Олександр Романов, незалежний експерт зі здоров’я та благополуччя свиней

РРСС в Європі та Україні

Вірус РРСС є РНК-вірусом, який швидко розвивається і зазнав значних генетичних змін за останні десятиріччя.

Після перших спалахів наприкінці 80-х років,  було встановлено  2 генотипи вірусу: генотип 1 – Європейський та генотип 2 – Північно-Американський.

Ця класифікація зберігається і досі, незважаючи на генетичну різноманітність вірусу РРСС всередині кожного з двох генотипів.

Розповсюдженість РРСС у Європі складає від 4 до 47% залежно від країни та форми перебігу — клінічної чи субклінічної.

Таблиця 1. Розповсюдження РРСС у країнах Європи та Україні

Розповсюдження РРСС у Європі та Україні

 Інфікованих свиноматок

      Інфікованих поросят

з клінічними проявами

без клінічних проявів

з клінічними проявами

без клінічних проявів

Німеччина

12%

44%

19%

43%

Франція

18%

47%

21%

40%

Нідерланди

14%

59%

21%

43%

Данія

10%

26%

5%

21%

Іспанія

10%

79%

18%

60%

Австрія

17%

27%

23%

17%

Велика Британія

13%

39%

16%

31%

Італія

47%

46%

52%

38%

Бельгія

22%

69%

31%

57%

Польща

13%

41%

18%

39%

Росія

4%

48%

6%

46%

Україна

29,82%

29,82%

За даними науково-дослідного центру біобезпеки та екологічного контролю ресурсів АПК, а також Інституту ветеринарної медицини НААН України, за період з 2013-го по 2015-ий рік було досліджено 4 469 зразків сироватки крові свиней з 216 свиногосподарств України. Кількість позитивних зразків за вказаний період склала 721, що складає 16,13% від усіх досліджуваних.

Масштабніші дослідження провів Центр ветеринарної діагностики за період з 2009-го по 2016-ий рік. Було досліджено зразки з 281-го господарства України, 85 (або 29,82%) із яких  виявилися позитивними на РРСС. Це 5 715  позитивних на РРСС сироваток крові (зразків) з 54 575 досліджених за вказаний період.

Чинники поширення РРСС

Чому розповсюдження вірусу у країнах відрізняється? На це впливає низка факторів:

Насамперед, концентрація господарств та поголів’я свиней у країні. Так, чим вона вище, тим  складніше контролювати розповсюдження вірусу РРСС (Іспанія, Німеччина).

Також має значення розмір господарств і тип за циклом вирощування: повний цикл (від опоросу до реалізації на забій), репродуктор (від опоросу до відлучення) тощо. В Росії, де переважають великі підприємства із повним циклом вирощування свиней, складно контролювати РРСС. При цьому порівняно невелика кількість свиней на одиницю площі частково знижує ризики передачі між господарствами.

Щодо України, то кількість позитивних РРСС господарств поступово знижується. Цьому сприяє і кількість поголів’я, що має негативну динаміку, і вдосконалення системи менеджменту та біобезпеки, і «перезавантаження» (депопуляція) старих неприбуткових підприємств.

Втрати від РРСС

Лише у країнах Європи склали близько 1,5 млрд євро за 2013-ий рік. Серед найвідчутніших — прямі втрати. Через погіршення продуктивності репродуктивного стада (відсоток опоросу, кількість живонароджених та відлучених поросят), господарство може недоотримати від 17,15 до 62,7 євро на свиноматку на рік. Втрати від погіршення виробничих показників поросят (середньодобові прирости, відсоток вибраковування і падежу тощо) можуть сягати від 1,91 до 3,4 євро на товарну свиню масою 100 кг.

Діагностика РРСС

Симптоми при РРСС не є патогномічними, тобто характериними, та такими, що дозволяють поставити клінічний діагноз. Іноді можуть спостерігати безсимптомний перебіг захворювання у господарстві, що тривалий час мало статус вільного від РРСС.

Нині в Україні є всі діагностичні інструменти для діагностики РРСС, крім секвенування (розшифрування геному) вірусу. Для дослідження у свиней відбирають сироватку крові, оральні рідини, бронхо-альвеолярний лаваж (БАЛ), тканини (легені, лімфовузли, мигдалики).

При підозрі на гострий «спалах» інфекції РРСС відбирають:

  • сироватку або оральні рідини від хворих поросят/свиноматок, які досліджують методом ПЛР;
  • зразки тканин від мертвородів та абортованих плодів (ПЛР);
  • сироватку крові та оральні рідини від свиней, які перехворіли (мінімум 2–3 тижні після гострої фази), щоб виявити антитіла до збудника РРСС.

При безсимптомній формі або для моніторингу негативного щодо РРСС стада відбирають:

  • сироватку крові від свиноматок (різного віку) та ремонтних свинок, близько 30 зразків. 
  • сироватку крові від поросят 8- та 12-тижневого віку (30 зразків) для виявлення антитіл до збудника РРСС.
  • сироватку крові від поросят середини відгодівлі (30 зразків), щоб виявити антитіла до збудника РРСС.

Імунітет при РРСС

Імунітет проти вірусу РРСС є одним із найбільших викликів у ветеринарній імунології свиней — збудник здатний змінювати нормальний розвиток імунної відповіді тварини. Імунна відповідь може бути повною (до спорідненого штаму РРСС) або частковою (зазвичай до інших ізолятів вірусу РРСС).

Вивчення імунної відповіді до вірусу РРСС продемонструвало, що свині після зараження досить швидко продукують антитіла, проте вони не мають нейтралізуючої здатності. Власне нейтралізуючі антитіла (NA) з’являються на 3-ій або навіть 4-ий тиждень після інфікування та мають середній або низький рівень. У деяких тварин із зараженої популяції NA можуть не вироблятися взагалі, або ж мати низьку специфічність до збудника РРСС (що стимулював їх утворення).

Ще одна складність — нечіткі Т-клітинні цитотоксичні реакції, а також затримка розвитку клітин, які продукують інтерферон-гамма (IFNγ).

Крім того, вірус РРСС здатний завадити продукуванню інших цитокінів, зокрема інтерлейкіну-10 (IL-10) та фактору некрозу пухлин (TNF-alfa).

Цікаво, що різні ізоляти вірусу РРСС можуть мати різні властивості та механізми для взаємодії з імунною системою тварини.

Для інфекції РРСС характерна тривала віремія: від кількох тижнів до кількох місяців (залежно від віку інфікованих поросят), та персистенція вірусу у лімфоїдних тканинах тварини.

Проте РРСС не є класичною персистентною інфекцією (на кшталт хвороби Ауєскі), оскільки свині здатні з часом «звільнитися» від вірусу та виробити ефективний імунний захист.

Через ці особливості вірусу РРСС вважають простим захворюванням, яке надзвичайно складно контролювати.

Це дійсно так, заходи контролю РРСС прості та відомі кожному — біобезпека, вакцинування, менеджмент. Але чому ж тоді так мало успішних прикладів контролю РРСС у позитивних господарствах?

Практичний досвід контролю РРСС

Нижче наведено дані однорічного дослідження, що тривало з жовтня 2016-го по вересень 2017-го в одному з господарств України.

Ця ферма повного циклу вирощування свиней уже тривалий час була ендемічною щодо РРСС: до вересня 2016 свиноматок і поросят прищеплювали комерційною вакциною проти РРСС. Було прийняте рішення впровадити систему контролю цього захворювання. Поросят також вакцинують проти цирковірусу свиней (ЦВС2) та мікоплазми (M.hyo) у віці 21 дня свіжозмішаною комбінацією вакцин.

Господарство має налагоджений менеджмент, систему годівлі та ветеринарного обслуговування.

У вересні 2016-го у господарстві розпочали впроваджувати системний підхід до проблеми РРСС. Насамперед зібрали та проаналізували виробничі показники.

Визначили першочергові завдання з контролю РРСС:

  1. створити потужний колективний імунітет у свиноматок;
  2. зменшити циркуляцію вірусу РРСС у поросят до відлучення;
  3. зменшити кількість поросят з віремією на дорощуванні;

та конкретні виробничі цілі:

  1. зберегти та покращити відсоток опоросу (≥ 89%);
  2. зменшити кількість нежиттєздатних поросят (< 0,55/опорос);
  3. зменшити втрати поросят до відлучення (< 11%), збільшити кількість відлучених поросят (> 10,3 на опорос);
  4. покращити середньодобові прирости поросят на дорощуванні (> 465 г) та відгодівлі (> 650 г).

За результатами лабораторних досліджень у жовтні 2017-го прийняли рішення про зміну вакцини проти РРСС: і свиноматок, і поросят почали вакцинувати препаратами компанії Boehringer Ingelheim.

Свиноматок вакцинували масово двічі з інтервалом три тижні між щепленнями. Кожні 4 місяці одноразова ревакцинація свиноматок. Вакцинування поросят була рутинним: кожна група отримувала вакцину у віці 2,5–3 тижнів (за тиждень до відлучення).

Раз у 4 місяці відбирали зразки, які досліджували у лабораторії.  Постійно моніторили виробничі показники господарства.

Результати  

Зазначимо, що програма контролю РРСС триває і досі, проте поставлені виробничі та ветеринарні цілі були досягнуті.

Лабораторні дослідження ІФА демонструють суттєве зниження середнього рівня антитіл до вірусу РРСС: з 1,56 до 1,01 у поросят до відлучення та з 2,78 до 2,3 у поросят на дорощування. Це вказує на зменшення циркуляції польового вірусу серед поросят.

Результати ПЛР демонструють припинення передачі вірусу від свиноматок до поросят, а також відсутність циркуляції вірусу серед поросят до відлучення.

Таблиця 2. Результати лабораторних досліджень (ІФА та ПЛР).

Дослідження

Жовтень 2016

Березень 2017

Жовтень 2017

ІФА, середній рівень антитіл на 21-ий день

1,56

1,31

1,01

ІФА, середній рівень антитіл на 60-ий день

2,78

2,63

2,3

ПЛР позитивних пулів  на 21-ий день

6\6

0\6

0\5

ПЛР позитивних пулів  на 60-ий день

4\6

6\6

6\6

Виробничі показники

Вдалося суттєво покращити та отримати заплановані на початку програми результати.

Так, наприклад, середній відсоток опоросу у 2017-му році покращився до 92,19% (+4,84%) порівняно з 2016-им (87,35%).

Кількість нежиттєздатних поросят на опорос зменшилася та складає з початку 2017 року 0,33 порося/гніздо (2016-го цей показник сягав 0,55 порося/гніздо).

Падіж поросят до відлучення та кількість відлученців також покращилися. З початку року господарство відлучає 10,63 поросят/опорос при падежу 7,35%. У 2016-му ці показники складали 10,36 та 11,91% відповідно.

У серпні та вересні 2017-го року середньодобові прирости поросят на дорощуванні склали 472 г та 480 г відповідно, тоді як за аналогічний період 2016-го року цей показник сягав 441 г та 417 г відповідно.

Середньодобові прирости на відгодівлі у серпні та вересні 2017-го року — 686,3 г та 696,4 г, порівняно з 662,2 г та 668,6 г за аналогічні місяці 2016-го.

Середній показник приросту на відгодівлі з початку року склав 697,22 г проти 650,88 г у 2016-му.

Висновки

Зусилля ветеринарів господарства, фахівців лабораторії та наукових експертів дозволили отримати кращі показники продуктивності та виробничі показники свиней у РРСС позитивному господарстві.

Зазначу, що робота з контролю РРСС на фермі триває. Проте лише системний покроковий підхід до проблеми РРСС, розуміння можливостей та обмежень, аналіз результатів та подальші дії визначать, наскільки успішною буде ця робота.