Чому смердить?
Залишки неперетравлених поживних речовин у фекаліях свиней піддаються анаеробному розпаду вже під час виділення гною та впродовж його зберігання. Продуктами цього процесу є пахучі гази: леткі сірковмісні сполуки, індоли та феноли, леткі жирні кислоти й аміак, які спричиняють неприємний запах і негативно впливають на якість повітря навколо свинокомплексу.
Правильний підбір форми, концентрації та походження інгредієнтів у раціонах свиней, а також корекція окремих підходів до менеджменту годівлі може істотно скоротити виділення поживних речовин корму із фекаліями. А це матиме безпосередній вплив на емісію неприємних запахів.
Менеджмент годівлі
Будь-які зміни у раціонах свиней та менеджменті годівлі, спрямовані на краще засвоєння поживних речовин корму, одночасно забезпечують:
- зменшення загального обсягу гною;
- зниження екскреції поживних речовин;
- потенційно скорочують емісію газів;
- сприяють контролю неприємних запахів.
Загалом, покращення конверсії корму призводить не тільки до кращої продуктивності свиней, а й до ліпшого контролю за утворенням неприємних запахів: зменшення коефіцієнту конверсії корму на 0,1 відповідає скороченню екскреції поживних речовин на 3,3%.
Серед підходів до менеджменту годівлі, що сприяють кращому засвоєнню корму та скорочують екскрецію азоту, виділяють:
- оптимізацію підготовки корму (тонкий помел, гранулювання);
- фазову годівлю свиней (поділ періоду росту тварин на етапи та підбір для кожного з них тих раціонів, що відповідають поточним потребам свиней у поживних речовинах);
- роздільну годівлю за статями (поділ свиней на групи за статтю і підбір для кожної індивідуальних раціонів).
Тонший помел корму сприяє збільшенню площі впливу травних ензимів на часточки зерна та вивільненню більшої кількості поживних речовин для засвоєння свинями. Зі зменшення фракції корму із 1000 до 600 мікрон засвоєння азоту зростає на 5–12%, а його виділення із гноєм знижується на 20–24%. Оптимальна тонина помелу — 650–750 мікрон. Подальше зменшення фракції веде до нераціонального зростання витрат на кормовиробництво та більшого ризику виразкових хвороб у свиней, що погіршують виробничі показники тварин і можуть спричинити падіж.
При дотриманні технології гранулювання пильність корму і його марнування знижуються, а перетравність кормового азоту зростає. Однак перегрів гранул може погіршити засвоюваність протеїну з корму і, відповідно, показники ефективності годівлі.
Зі зростанням маси свиней пропорційно зменшуються їх потреби у поживних речовинах та мінералах. Завдяки фазовій та роздільній (за статями) годівлі свинарі можуть формулювати такі раціони, що найточніше відповідають поточним потребам свиней у протеїні та інших поживних речовинах. В результаті досягають:
- економії корму;
- зниження його собівартості;
- скорочення екскреції поживних речовин.
Так, поділ етапу дорощування-відгодівлі на три-чотири фази порівняно з двома скорочує виділення азоту у гній на 5–8%. Завдяки застосуванню фазової годівлі впродовж усього виробничого циклу свиней викиди аміаку скорочуються на 45%, утворення неприємних запахів — на 55%.
Роздільна годівля (за статями) аналогічно сприяє скороченню екскреції поживних речовин, а отже — зниженню витрат на корми та зменшенню емісії газів.
При цьому не забувайте, що контроль годівниць, вчасне прибирання розсипаного та зіпсованого корму — невід’ємні задачі раціонального менеджменту годівлі та мінімізації неприємних запахів. Адже просипаний корм — ідеальне середовище для бактерій у гноєзбірній системі, активізація яких призводить до посиленого утворення неприємних запахів.
Підбір інгредієнтів
Нерідко свинарі закладають деякі поживні речовини у раціони «із запасом», щоб свині гарантовано отримали достатньо для реалізації свого генетичного потенціалу. Проте тварини не можуть засвоїти більше, ніж їм потрібно, тому неперетравлений надлишок поживних речовин потрапляє в гній і спричиняє емісію газів і неприємних запахів.
Вихід — складати раціони, що максимально відповідають потребам свиней. Для цього треба враховувати доступність/перетравність застосовуваних інгредієнтів.
Балансування раціонів з метою уникнути надлишкової екскреції азоту, сірко- та вуглецевовмісних сполук — оптимальний спосіб контролю за емісією газів та запахів.
Протеїн
Перетравність амінокислот та їх співвідношення у раціоні безпосередньо впливають на рівень екскреції надлишків азотовмісних сполук (зокрема, аміаку).
Із поширенням концепції «ідеального протеїну» свинарі почали застосовувати синтетичні амінокислоти, що дозволило знизити рівень сирого протеїну у раціонах і, відповідно, мінімізувати надлишок амінокислот у кормі та екскрецію азоту із гноєм.
Як доводять результати досліджень, кожен 1% зменшення вмісту сирого протеїну в кормі дорівнює скороченню екскреції азоту та емісії аміаку на 8–10%.
Звісно, необхідно також враховувати економічну доцільність застосування синтетичних амінокислот чи альтернативних мінеральних добавок.
Джерела вуглеводнів та клітковини
Походження та концентрація кормових вуглеводів також впливають на емісію пахучих газів. Вуглеводи та некрохмалисті полісахариди (високий рівень перетравності у шлунково-кишковому тракті свині) — основні попередники коротколанцюгових летких жирних кислот, спиртів та інших летких органічних кислот.
Зерно кукурудзи, ячменю, пшениці, сорго та вівса традиційно застосовують у раціонах свиней як джерело вуглеводів із різним вмістом крохмалю та некрохмалистих полісахаридів. Американські свинарі з’ясували, що при заміні кукурудзи на зернові з вищим умістом клітковини: збільшується обсяг гною, викиди аміаку зменшуються, однак при цьому може зростати емісія летких жирних кислот.
Найчастіше обсяг клітковини збільшують у раціонах свиноматок, оскільки вона має послаблюючий ефект, що важливо для лактуючих тварин, і допомагає обмежити споживання енергії у поросних. Але через те, що підростаючий організм погано перетравлює клітковину, її частку не збільшують у раціонах відлучених поросят, а також свиней на дорощуванні-відгодівлі.
Залежно від джерела та концентрації клітковини у кормі, можливий такий негативний вплив:
- погіршення перетравності протеїну та жиру;
- погіршення засвоюваності мінералів та енергії;
- погіршення виробничих показників свиней (прирости та конверсія корму) в результаті поганої перетравності кормових інгредієнтів.
Свині на відгодівлі можуть компенсувати зменшення перетравної енергії раціону, споживаючи більше корму. Однак, разом із тим, і гною продукуватимуть більше. Меншу енергетичну цінність корму можна компенсувати додаванням до раціону жиру.
Додавання у корм перетравних вуглеводів спричиняє зниження pH гною, екскрецію азоту (у вигляді сечовини) із сечею та гноєм. Азот у такій органіці стабільніший і не так активно розкладається, тому під час зберігання та внесення на поля емісія аміаку буде значно нижчою.
Серед найпопулярніших перетравних вуглеводів: соєва макуха, жом цукрових буряків, пшеничні висівки, післяспиртова барда.
Інші кормові інгредієнти
Щоб забезпечити потреби свиней у мінеральних речовинах, зазвичай застосовують неорганічні форми мінералів. Інколи — мінеральні сульфати, котрі можуть генерувати леткі сірковмісні сполуки (хоча основне їх джерело — сульфатні амінокислоти).
Органічні форми мінералів біологічно доступніші, тому потрібні у значно меншій концентрації, щоб забезпечити потреби свиней. Отже, їх залишки у гноєві мінімальні і викиди летких сірковмісних сполук скорочуються.
Дослідники зробили кілька спроб ізолювати та ідентифікувати популяції мікроорганізмів у шлунково-кишковому тракті свиней, які спричиняють або задіяні у процес утворення газів. До кормів додавали молочні продукти (лактулозу, лактитол, лактозу, сироватку) та органічні кислоти (пропіонову, фумарову, цитринову тощо), щоб вплинути на популяцію мікрофлори у травній системі.
Підсумки
Технології, спрямовані на краще перетравлення поживних речовин корму, одночасно сприяють зниженню екскреції тих сполук, які спричиняють утворення пахучих газів та неприємного запаху. Такі корективи менеджменту годівлі, як складання раціонів відповідно до потреб конкретних генотипів, застосування фазової годівлі, роздільна годівля за статями та мінімізація марнування корму сприяють істотному скороченню екскреції поживних речовин. Перераховані підходи потребують незначних інвестицій, однак комбінування кількох із них може на 30–50% знизити емісію аміаку та сірководню та на 30% — запах від свинокомплексу.