Джим Лонг: «Майбутнє свинарства — за досконалішою генетикою!»

  • 1459
  • 67
©

Детальний аналіз ключових світових тенденції та ситуації на ринках флагманів свинарства, «рука на пульсі» найактуальніших подій — ось за що знають та цінують Джима Лонга. Втім, клієнти компанії Genesus Inc., президентом якої він є, завдячують їй можливістю сталого розвитку та вдосконалення. Про вплив останніх глобальних подій на подальший розвиток світового ринку свинини та сегменту генетики зокрема, поспілкувалися з «зірковим» експертом в ході нещодавнього його візиту до України.

Джим Лонг, президент компанії Genesus Inc.

— Колеги по галузі відзначають, що через активну вертикальну інтеграцію виробників і, відповідно, зменшення ємності ринку свинини та «звуження кола» клієнтів, генетичним компаніям все складніше «залишатися на плаву». Чи це дійсно так?

Консолідація бізнесу — це глобальний тренд. Ще десять років тому число гравців, маточне поголів’я яких перевищувало б 100 тис. голів, було незначним. Зараз їх число добігає майже 30ки. Втім, ця тенденція торкнулася не тільки виробників свинини, а й генетичних компаній. Так, невеликим компаніям вже зараз недостатньо виробничих потужностей, технологічні можливості їх обмежені та не дозволяють використовувати досягнення геноміки. А без цього вкрай складно досягти суттєвого прогресу в генетичній роботі. Як наслідок, вони стають неконкурентоспроможними та втрачають позиції на ринку.

Наразі основна конкурентна боротьба на ринку генетичної продукції для свинарства точиться між чотирма компаніями: Genesus, PIC, DanBred та Topigs Norsvin. Ці оператори мають достатні масштаби та ресурси, щоб продовжувати розвиток як самої компанії, так і продукції. Результати роботи решти, на жаль, все більше відстають. Якщо згадати ті генетичні компанії, які були найпопулярнішими серед свинарів декаду тому, наприклад в Україні (France Hybrids, Hermitage, JSR), то вони вже вийшли з ринку. Не втримали своїх позиції тому, що не використовували геномну оцінку, яка нині є обов’язковою в роботі генетичних компаній. Приміром, щоріч наша компанія витрачає близько 5 млн дол. США на геномні тести. Щоб окупити лише ці витрати, необхідно продати щонайменше 100 тис. голів ремонтного молодняка. Зараз в світі не так багато компаній мають відповідні обсяги реалізації, які дозволили б покрити витрати на геноміку. У результаті більші оператори «поглинають» менших.

— Враховуючи згаданий тренд, чи очікуєте, що інтегровані структури з часом витіснять з ринку невеликі незалежні свиногосподарства?

Це залежить від того, які саме країни розглядати. Так, наприклад, у Франції багато ферм, кількість свиноматок не перевищує 150–200 тварин. В Онтаріо, де маточне поголів’я провінції складає 300 тис., є лише два господарства, які утримують понад 10 тисяч свиноматок. Нині як великі, так і малі виробники мають однаковий доступ до усіх ресурсів: генетики, обладнання, кормів, технологічних новинок, знань. Єдиною перевагою великих інтегрованих структур є більший капітал і швидша окупність інвестицій. Разом із тим, зокрема і в США, є чимало виробників, які не входять до тієї чи іншої групи компанії.

— Гарячою темою для обговорення нині є АЧС у Китаї. Як, на вашу думку, це може вплинути на глобальний ринок свинини у майбутньому? Чи зміниться робота вашої компанії на цьому ринку?

Ця тема цікавить багатьох, проте ніхто не зможе дати точний прогноз. Напевне можна сказати тільки одне: враховуючи чисельність поголів’я свиней в країні (понад 400 млн гол.), понад 8 тис. боєнь та м’ясопереробних підприємств, буде вкрай складно контролювати поширення хвороби, не говорячи вже про те, щоб її ерадикувати. Тож одним із найвірогідніших наслідків може бути значна втрата свиней. Це, в свою чергу, сприятиме зростанню цін на свинину та створить можливості збільшення поставок цього виду м’яса з вільних від АЧС країн.

Щодо впливу АЧС на роботу Genesus, то сьогодні, звичайно, складно сформувати точні очікування. Впродовж останніх трьох років ми стали найактивнішим постачальником генетичної продукції для свинарства Китаю (близько третини загального об’єму поставок), і зараз продовжуємо підписувати контракти з клієнтами. Звичайно, частина тамтешніх виробників свинини побоїться ризикувати та залишить ринок. Утім, знайдуться і такі, що побачать можливість подальшого розвитку. Тому не думаю, що АЧС у Китаї вплине на нашу роботу негативно. Високий рівень цін і, відповідно, прибутковості зможе забезпечити тим виробникам свинини, які залишаться на ринку, фінансові можливості для закупівлі якісного свинопоголів’я.

— Отримавши звістку про АЧС у Китаї, представники вітчизняного свинарства та м’ясопереробної галузі надихнулися можливістю збільшення експорту свинини з України. На скільки це можливо?

Я попередньо наголошував на виборі Китаєм постачальників з країн, до яких АЧС не дісталася. Китай — найбільший та найжаданіший ринок для глобальних експортерів свинини, що дає йому привілей обирати та диктувати свої умови. Крім того, в Україні зараз рівень цін на свинину перевищує котирування основних світових експортерів. Так, у Бразилії свинина вдвічі дешевша, ніж в Україні. Тому Китай, як і будьяка інша країна-імпортер, не налаштована переплачувати. Водночас, наявна внутрішня пропозиція свинини загалом задовольняє потреби споживачів в Україні, але вона недостатня для того, щоб «увірватися» в число найактивніших експортерів. Тому більші шанси потрапити до Китаю та на інші зовнішні ринки мають ті частини туш свиней, які не користуються попитом серед українців.

— Вітчизняні виробники свинини давно мають наміри вийти на ринок Китаю. Це, на їх думку, має слугувати підтримкою для рівня закупівельних цін в країні.

Тут я б порадив бути обережнішими з бажаннями, адже країниекспортери мають найнижчий рівень внутрішніх цін. Загалом, ідея про те, що саме експорт — найприбутковіший, є хибною. Так, у ключових глобальних експортерів свинини (Канада — експортує 65% виробленої в країні свинини, США – 28%, Бразилія — 20%) рівень цін на внутрішньому ринку поступається іншим країнам. Вагомими експортерами також є Іспанія та інші країни ЄС, де нині сформувався достатній рівень цін. Проте його підтримують високі імпортні тарифи на свинину зі США.

Варто пам’ятати, що ціну на ринку диктують країни-покупці (в цьому випадку Південна Корея, Японія, Китай), а країни-експортери можуть або згодитися на продиктовані умови, або не торгувати.

Наразі конкурентоспроможність України як експортера свинини є досить слабкою, і не тільки через високу цін. Вітчизняним операторам порівняно, наприклад, з американськими трейдерами, поки бракує розмаху, масштабів та капіталу для фінансування експорту. Звичайно, торгівля відрубами з деякими країнами, наприклад, африканськими, дійсно буде підтримкою внутрішнього ринку та виробників. Проте слід пам’ятати, що вищий рівень цін має саме країна-імпортер. Так, наприклад, Англія має найвищий рівень цін на свинину серед усіх країн ЄС. При цьому вона імпортує половину споживаної в країні свинини.

Тож, я б порадив українським свинарям сконцентрувати свою увагу та зусилля на оптимізації виробничих витрат та забезпеченні конкурентної собівартості. Тим більше, що вони мають помітно дешевші «вхідні ресурси», які складають значну частину виробничих витрат, — корми та оплата праці.

Звичайно, АЧС для українських свинарів залишається значним фактором ризику. Проте, не тільки ви стикаєтеся з цією проблемою. Зокрема, великі оператори в РФ «страхуються» від цього розділенням структури на кілька майданчиків, часто у різних частинах країни, що дозволяє зменшити ризики та потенційні втрати. Крім того, АЧС має на ринки такий самий вплив, який раніше відзначали внаслідок поширення ЕДС у США: чим менше поголів’я та, відповідно, виробництво, тим вищі ціна та прибутки. Рік поширення ЕДС у США був найприбутковішим для свинарів країни, навіть для тих ферм, де були спалахи хвороби.

— Які останні тренди та виклики найбільше впливають на подальший розвиток глобального ринку свинини?

Одним з найвідчутніших чинників, який безпосередньо впливає на розвиток свинарства, є циклічність галузі — коливання прибутковості бізнесу впродовж кожних 3–5 років. Не менш вагомий вплив на індустрію має поширення хвороб, а також зміна як внутрішньої, так і торгівельної політики. Хоча, узагальнивши ці та інші виклики, можна сказати, що найбільший тиск на розвиток галузі чинить невизначеність та непередбачуваність подальшого розвитку подій. Адже ніхто з точністю не може намалювати картину майбутнього для світового ринку свинини: та сама ситуація може мати різні наслідки для різних операторів. Так, АЧС в Україні вітчизняні свинарі сприймають як ризик, а наприклад польські виробники (мають таку ж проблему) — як можливість для експорту свинини в Україну.

— Данська генетика набула значної популярності через високий рівень продуктивності/багатоплідності. Які характерні риси має ваше поголів’я?

Хоча данська генетика дійсно вирізняється високою продуктивністю, такі тварини вибагливіші до умов утримання. Щодо наших свиней, то рівень їх продуктивності близький до данського, але водночас вони не такі примхливі та простіші в утриманні. Ще однією важливою перевагою є те, що ми не зупиняємося на досягнутому.

Повторюся, що одним з вагомих чинників впливу на подальший розвиток ринку генетичної продукції є геноміка. Впродовж останніх років витрати на такі дослідження суттєво знизилася: з 150 дол. США/гол. до 20 дол. США/гол. Це важливий компонент генетичної роботи, адже дозволяє прискорити її прогрес на 25%. Так, за останні п’ять років вдалося скоротити термін досягнення товарної кондиції на 7,5 днів, а показник багатоплідності підвищити на 1,2 порося/опорос. За наступну «п’ятирічку» очікуємо, що згадані показники досягнуть 9 днів та додаткових 1,5 поросяти/опорос відповідно.

Утім, ті компанії, які не використовують такий прогресивний підхід, будуть значно відставати у розвитку, а їх конкурентні позиції послаблюватимуться. Не важливо, скільки виробник зекономив на закупівлі свиноматок, якщо їх показники багатоплідності зі старту на два поросяти менше, ніж в решти постачальників ремонтного молодняка. Зрештою, таке відставання стає недоотриманим прибутком.

— Чи вважаєте ви, що генне редагування може в майбутньому стати інструментом вирішення певних проблем, з якими наразі стикаються свинарі? Чи вважаєте коректним нове правило маркування продуктів з редагованим геномом як продуктів ГМО?

Те, що Європейський суд фактично прирівняв генноредаговану продукцію та ГМО, на мою думку, є цілком коректним. Звичайно, з наукової точки зору різниця є. Проте уявімо, що за пару десятиліть якась з компаній зможе досягнути успіху та вивести свиней, резистентних до певних хвороб, довести «стабільність» продукту та вивести його на ринок. Чи захочуть споживачі купувати таку свинину? Чи візьметься хтось пояснювати їм різницю між генним редагуванням та ГМО? Чи готові будуть виробники довести та гарантувати, що вживання такої продукції не матиме наслідків на здоров’я споживачів та/чи їхніх дітей? Однознозначно, що відповідь на ці запитання — «ні». Вже зараз найбільша мережа ресторанів у світі — «МакДональдс» — попереджає, що свинині з позначкою ГМО в їхніх закладах не місце. Тому я з позиції президента генетичної компанії можу сказати, що розумію різницю між генно-редагованими продуктами та ГМО. Проте споживача це хвилює в останню чергу. Більше того, подальше форсування цього питання може підірвати довіру покупців до галузі в цілому. Зараз для великих мультинаціональних компаній було б доречно офіційно заявити про свою позицію проти ГМО. Так, ГМО-свинини чи генно-редагованого м’яса ще навіть немає на ринку, проте така заява сформує певний позитивний імідж в очах споживача.

Коментар експерта

Саймон Грей, Генеральний директор Genesus Inc. у РФ, країнах СНД та ЄС

Про тренди

«Одним з глобальних трендів є надання пріоритету якості м’яса та його смаку, а не пісності свинини як раніше. Над останнім генетичні компанії працювали не одне десятиліття і це суттєво вплинуло на якість корейок та окостів. Проте вже зараз глобальні гравці ринку свинини, особливо вертикально інтегровані компанії, які випускають продукцію під власною торгівельною маркою, бажають презентувати споживачеві насамперед смачне м’ясо. Адже тоді покупець буде повертатися саме за найсоковитішим свинячим стейком та залишатиметься лояльним до бренду, допоки той задовольнятиме. Наша компанія упродовж двох декад працювала над виведенням генетичних ліній з мармуровим м’ясом, яке має добрий смак. Досвід демонструє, що колір м’яса та його мармуровість не є достатнім для споживача обґрунтуванням вищої ціни, тоді як смакові якості — навпаки. Тож це є вагомим аргументом «за» на нашу користь для існуючих та потенційних клієнтів».

Про кадри

«Спільною для всіх свинарів проблемою є кадрове питання. В якій країні б не знаходилися, ви відчуєте брак кваліфікованого персоналу. І це не дивно, адже, щоб бути професіоналом, треба думати про тварин, а не про те, скільки заробиш та шукати фінансово привабливіших місць працевлаштування. В результаті, якщо свинар робить вигляд, що платить гідну зарплату, його персонал буде лише робити вигляд, що працює.

Вирішення цього питання досить просте: наймайте менше людей та більше їм платіть. Тоді вони будуть достатньо матеріально вмотивовані, а часу на байдикування з колегами просто не залишиться».

Про особливості генетики Genesus

«Важливим завданням для генетиків нині є зменшення різниці живої маси поросят при народженні. Тоді тварини вже на 20-ий день досягають 6,5 кг та нормально переходять на етап дорощування. При цьому, поросята не отримують додатковий прикорм, який збільшує витрати в середньому на 3 дол./гол. чи 150 дол. за час експлуатації свиноматки (у Канаді). Наші свиноматки дозволяють на цьому зекономити.

До того ж наші тварини менш вибагливі до умов утримання. При цьому вони швидше ростуть, тож оборотність станкомісця вища. Так, фермери, які працюють з нашою генетикою, отримують 4 тонни живої маси зі свиноматки на рік, а з одного станкомісця в цеху опоросу — 170 поросят, переведених на дорощування. При цьому генетика Genesus дозволяє вперше запліднювати свинок майже на місяць раніше порівняно з іншими постачальниками тварин — на 210 день. 

Усе це дає можливість вирішити безліч виробничих задач та навіть оптимізувати виробничі витрати. Зокрема, в Канаді собівартість виробництва кілограма свинини майже на третину нижча, ніж у Данії».


За матеріалами журналу «Прибуткове свинарство» №4 (46), серпень 2018 р.