Як правильно споживати сало?

©

У якій «дозі» сало максимально корисне та чи правда, що це традиційний український продукт?

Що таке «сало»?

Свиняче сало — товстий шар підшкірного жиру, який утворюється у результаті відгодівлі свиней. У ньому накопичуються та зберігаються різні біологічно активні речовини, жиророзчинні вітаміни, антиоксиданти.

Цей продукт містить вітаміни А, В, С, Е, D, F, мікроелементи (селен), мінерали (калій, кальцій, мідь й фосфор), жирні кислоти, зокрема арахідонову, пальмітинову, олеїнову, лінолеву, ліноленову, стеаринову. Найціннішою серед них є арахідонова кислота, оскільки покращує роботу головного мозку, серцевого м’яза, впливає на роботу нирок та поліпшує склад крові, виводячи з неї зайвий холестерин. Висока концентрація кислот посилює біологічну активність сала майже вп’ятеро, порівняно з вершковим маслом. А лецитин, що міститься в ньому, сприятливо впливає на судини і клітинні мембрани, зміцнює їх, підвищує еластичність. Загалом жиророзчинні вітаміни, ненасичені жирні кислоти і лецитин очищають організм від надлишку холестерину і шлаків, перешкоджаючи відкладанню жиру.

Сало — добре джерело енергії: 100 г містить 700–900 калорій. Навіть невеликий шматочок може дати добру «підзарядку». Тому перш ніж починати важку фізичною працю, рекомендують з’їсти трохи сала — додає сил та енергії.

Воно також сприяє поліпшенню інтелектуальної діяльності та зміцнює імунітет, зокрема через високий уміст поживних речовин та вітамінів, що дозволяє під-сприяючи очищенню організму та покращенню травлення.

Щоб отримати позитивний ефект від сала, треба знати, скільки його можна їсти. Споживати цей продукт протипоказано людям, які страждають від захворювань печінки і жовчного міхура, закупорки жовчних протоків, порушення холестеринового обміну та проблем із кишечником. Для решти рекомендують їсти не більше 50 г сала на добу. Причому важливо зважати на кілька правил його споживання.

Як правильно їсти сало?
Вживання сала принесе не тільки задоволення, але і користь, якщо дотримуйся таких правил:

  • Не перевищувати рекомендовану добову норму.
  • Не піддавати сало термічній обробці. Копчене і смажене сало втрачає частину своїх корисних властивостей та утворює шкідливі канцерогени. Найкориснішим вважають сало, засолене «сухим» способом.
  • Вибирати тільки свіже сало: чисте, м’яке і без прожилок, сполучних волокон. Оскільки воно може бути джерелом гельмінтів та шкідливих речовин, обов’язково перевіряйте ветеринарні сертифікати та купуйте у надійних «постачальників». Сало з рожевим (кровавим) відтінком не бажано вживати — кров збільшує ризик зараження паразитами.
  • Їжте «справжнє» сало — підшкірний жир на шкірі, без прошарків м’яса.
  • Поєднувати його правильно. Корисним буде «тандем» сала з чорним хлібом, овочами (допомагають краще перетравлювати жир). Проте найкраще властивості сала розкриються, коли його приправити часником та перцем.
  • Сало краще їсти зранку. Тоді, крім корисних речовин, організм отримає потужний запас енергії.

Українці і сало

Хоча багато хто переконаний, що українці та сало — нероздільні, історія його споживання починається в Китаї та Італії. Саме там три тисячоліття тому використовували свинячий жир як дешеву і калорійну їжу для рабів, що працювали на мармурових каменоломнях.

Італійці не їли сало просто так, а приправляли його спеціями — розмарином, перцем, часником. Ця традиція збереглася донині.

Любов італійців до сала передалася й іспанцям. Зокрема вважають, що Колумб зміг дістатися до Америки завдяки тому, що серед продовольчих запасів у нього було багато шинки та сала. Воно могло зберігатися тривалий час і забезпечувати повноцінне висококалорійне харчування.

Французи також широко використовували цей продукт у стравах традиційної кухні. У Середні віки шматок хліба з салом було цілком звичайним наїдком. Сало та нутряний жир і сьогодні додають в супи, страви з птиці та кролика, ним змащують млинці.

Нутряне сало широко використовували в середньовічній англійській кухні. Воно й нині необхідне, наприклад, для приготування різдвяного пудингу за традиційним рецептом.

За матеріалами журналу «Прибуткове свинарство»